Теодор Білоус

(1828 – 1892 рр.)

Для розвитку освіти в Коломиї зробив Теодор Білоус – перший директор Коломийської 4-класової німецько-польської гімназії. Він народився 1828 року в селі Виткові на Львівщині, вчився у Бродах, гімназію закінчив у Львові, після чого продовжував богословські студії, вивчав педагогіку, географію та історію. Після вчителювання у Львові і Тернополі переїхав до Коломиї, де 1861 року директорував у місцевій гімназії. Він зарекомендував себе як досвідчений педагог, видавець, автор двадцяти книг.

Незважаючи на свої москофільські погляди, Теодор Білоус став відомим громадсько-політичним діячем. Його просвітительська діяльність яскраво проявилась в ініціативі заснування в Коломиї першої друкарні. Він був засновником у місті в 1863 році першого літературного товариства та в 1880 році українського літературно-драматичного товариства .

Теодор Білоус написав та опублікував прозові твори „Сіверная любов (повість за Клявреном)” (1852), „Горная Маминиця Марта Краснолица (повість за часів болгарської боротьби за незалежність)” (1878), „Грицько Вардин Мочиморда или На погибель пиякам (правдива повість з життя одного пияка)” (1880). Ним була написана і опублікована цікава історична розвідка „Родина князів Острозьких, оборонців південно-західної Руси.”

Громадсько-педагогічна і літературна діяльність Теодора Білоуса в Коломиї у 60-70-х роках була настільки відома, що коломияни двічі обирали його послом до Галицького сейму, де він виступав за відкриття народних та промислових шкіл в Галичині. На його вимоги було засновано ряд народних шкіл як в Коломиї, так і в її околицях. Більше того: він розміщував деякі класи і в своєму будинку, щедро допомагав бідним, талановитим учням. Це був справжній просвітитель.

Йосафат Кобринський

(1818 – 1901 рр.)

В історії Коломиї помітну роль у процесі формування самосвідомості коломиян відігравав Йосафат Кобринський – культурно-громадський діяч, публіцист і засновник Народного дому. Він народився в сім’ї учителя, закінчив головну окружну школу в Коломиї, навчався у Станіславській гімназії, а після богословських студій у Відні висвятився на греко-католицького священика. Працював парохом у селі Мишині біля Коломиї. Працюючи в своїй парафії, Йосафат Кобринський багато зусиль докладав для розвитку української самосвідомості, на що віддав весь свій талант патріота-просвітителя.

У 1848 році Йосафат Кобринський брав участь у відомому „Соборі руських вчених”, якій відбувався з 14 по 24 жовтня у Львові. Він поділяв думки галицьких просвітителів з „Руської Трійці”, тісно спілкувався з Яковом Головацьким та з іншими діячами українського національного відродження.

Ім’я Йосафат Кобринський стало широко відомо у зв’язку з виданими накладом автора книгами. В 1842 році вийшов його „Буквар новим способом уложений для домашньої науки”. Цього ж року Йосафат Кобринський видав свій методичний посібник під назвою „Спосіб борзо виучити читати”. Обидві книги стосуються педагогічної теми, написані живою українською мовою. Вони стали настільними не лише для учнів шкіл, але й неграмотних українців. Крім цього Й. Кобринський у 1848 році видав у Відні книгу про домашнє господарство. Він часто виступав на сторінках коломийських і львівських газет.

Видавнича Коломия

Починаючи з 60-х років ХІХ століття Коломия стала унікальним видавничим центром. З її друкарень виходили хоч невеликим, але постійними тиражами різні часописи, журнали, окремі книги і листівки.

Ініціатором створенні видавництва в Коломиї був Михайло Білоус. Він народився 1838 року в селі Виткові на Львівщині, початкову освіту отримав в рідному селі, навчався деякий час у Львівській гімназії, працював у Львівсько-Ставропігійській друкарні складачем-друкарем, а потім удосконалював свою професію у Відні і Празі.

На запрошення брата Теодора, який працював Коломийської гімназії, він переїхав до Коломиї. Брати спільно заснували у місті 1864 року першу друкарню. З цієї дати почалася славна історія коломийських видавництв.

У передвоєнний час існували в Коломиї й інші видавництва. Наприклад, видавництво вчителя Коломийської гімназії, за поглядами москофіла, Юліана Насальського. Воно діяло в 1847 – 1913 роках під назвою „Бібліотека для русской молодежи”. В основному тут видавалась шкільна література.

Цікавими були видання філії товариства „Учительська громада”. В цій видавничій спілці українського вчительства друкувались різні читанки, фольклорні збірники та художні твори українських письменників, публіцистів – Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Богдана Лепкого, Володимира Самійленка, Василя Стефаника, Леся Мартовича. Видання мали великий попит серед місцевого населення.

Були в Коломиї і дрібніші видавництва: „Жіноча бібліотека”, „Мужицьке видавництво” під керівництвом Кирила Трильовського.

„Коломия – національно-видавничий центр, - сказав Микола Савчук, - бо саме тут до трудящого люду Галичини і інтелігенції ширилась прогресивна думка, а навколо друкарень і видавництв збиралися віддані українській справі люди. Саме на коломийських часописах і книгах формувалися майбутні гімназисти й студенти, митці, відомі релігійні і політичні діячі, майбутні січові стрільці і вояки УПА. Видавці Михайло і Теодор Білоуси хоч були москофільських поглядів, щиро і свідомо працювали на видавничій ниві. Вони постійно друкували газети, журнали, брошури, різні листівки, які розходились по всій Галичині і потрапляли за