бути міцними і стійкими до розпускання; сполучні шви — з рівним рядком без пропусків і пробивань. Потрібно, щоб розтяжність шва не зменшувала еластичність частин виробу, що зшиваються, кінці швів були закріплені, вільні кінці ниток обрізані, частота стібків відповідала нормам стандартів. Краю виробів і їхніх деталей повинні бути зароблені, підшиті чи закінчуватися ластиком. При зшиванні пліч і коміра зі станом, ушитті рукавів (у пройми) верхніх трикотажних виробів необхідно прокладати бавовняну чи шовкову тасьму. При прометувані петель у виробах верхнього трикотажу варто прокладати шнуровану чи кручену пряжу. Подвійне обметування петель допускається без прокладки. У білизняних виробах під петлі потрібно прокладати тканину. Застосовувані для пошиття виробів нитки, тасьма, тканина і фурнітура повинні бути в тон виробу.
Усі деталі трикотажного виробу повинні мати правильні форму і розмір, розташування деталей повинне бути симетричним, без перекосів.
Сортність трикотажних товарів визначають по дефектах зовнішнього вигляду полотнини, виробничо-швейним дефектам і відхиленням лінійних вимірів від норм, приведених у ДСТ. Фізико-механічні показники полотнин, а також стійкість фарбування виробів до різних фізико-хімічних впливів (поту, мильного розчину, мокрого і сухого тертя і т.д.) гарантуються підприємствами-виготовлювачами, тому в торгівлі їх звичайно не визначають, хоча таке право в торгових працівників мається.
Сорт залежить від виду і кількості дефектів, їхнього характеру, розміру і місця розташування. Для трикотажних виробів установлені два сорти: 1-й і 2-й.
До 1-му сорту відносять трикотажні вироби, що цілком відповідають вимогам стандартів і технічних умов, а також затвердженим зразкам. У виробах 1-го сорти допускаються малопомітні дефекти зовнішнього вигляду полотнини і виробничо-швейних дефектів, перераховані в стандартах на сортність.
Для виробів 2-го сорту ДСТ установлюють найменування і гранично припустима кількість дефектів зовнішнього вигляду полотнини і виробничо-швейних. При перевищенні цих нормативів виріб переводять у шлюб.
У комплектних виробах панчішно-шкарпеткових, перчаточних, сорт комплекту (пари) установлюють по виробі нижчого сорту.
У маркіруванні трикотажних виробів указують товарний знак підприємства-виготовлювача, його найменування, підпорядкованість і місцезнаходження, найменування виробу, номер моделі, ДСТ чи ТУ, артикул і розміри виробу, сорт, роздрібну ціну, дату випуску (місяць і рік). Ярлики виробів 2-го сорти повинні мати синю чи смужку окантовку, нанесену типографським способом.
Умови збереження трикотажних виробів вказують у стандартах, вони приблизно такі, як умови збереження тканин.
ВИСНОВКИ
За данними на кінець 2001 року АТЗТ Роза вийшло в лідери вітчизняної легкої промисловості. Валовий випуск продукції дозволив збільшити ринкову нішу приблизно на 15%. Унаслідок жорсткості конкуренції ціни на дешеві трикотажні вироби знизились на 5-10% і утримають тенденцію. Не виключене і здешевлення трикотажу у середній ціновій ніші.
Однак фактичні продажі АТЗТ Роза суттєво підвищились. Зокрема відновлення попиту на дитячий трикотаж та поліпшення демографічної ситуації в Києві дозволило потроїти випуск цієї товарної позиції порівняно з 1999 роком. Відкинувши інфляційну складову доречно відзначити, що таких результатів АТЗТ досягло виключно за рахунок підвищення якісних показників та вправного керування асортиментом.
Компанії стараються “розмістити” свій асортимент по всіх цінових нішах. Фірми конкуренти розширюють свій асортимент дорогою продукцією. Однак АТЗТ Роза не ставить ціллю змагатися з дорогими авторським бутіками в цінових параметрах. Однак за якісними параметрами виробів “розочки”, як лагідно називають АТЗТ Роза споживачі, компанія утримує сталого споживача
Можливо, відділу удасться збільшити об'єми продажів трикотажу власного виробництва, якщо підприємства-підрядники зможуть запропонувати необхідну сировину у необхідному об'ємі та своєчасній заміну браку. Продажа полотнин не має широкого поширення, а от робота по давальницьким схема ще довго матиме своє поширення (постачальник дає пряжу, а “Роза” повертає вироби, залишаючи в себе у вигляді оплати частину трикотажу в пряжі чи виробах для реалізації).
Вітчизняним трикотажним виробам важко змагатися з західними по дизайні, а за ціною — із продукцією російських, білоруських виробників.
Середня торгова націнка на вітчизняний трикотаж — 40-60%.
Компанії-імпортери, що “забезпечують” ледве не половину постачань закордонних трикотажних виробів в Україну створюють прецендент жорсткої конкуренції. Реалізатори та крупні торгові посередники співпрацюють з відділом продаж фабрики переважно через договори комісії та консигнації.
Усього імпортними поставками сировини займається десятки компаній, котрі постійно представляють та оновлюють свій асортимент продукції. Торгові націнки — 80-100%.
Ціна виробу, як мірило якості, з огляду на сортність, визначається різними методами.
Визначення конкурентної ціни на якісний трикотаж на основі попиту
Метод застосовується для трикотажних товарів, що мають високу еластичність попиту за ціною. Знаходить найбільше практичне застосування при визначенні цін на новий модний товар, якого немає (чи дуже мало, як у випадку олігополії) серед товарів-конкурентів.
Процедура розрахунку ціни:
визначення функції попиту (прогноз залежності об'єм попиту - ціна)
визначення функції витрат по виробництву і реалізації (прогноз залежності обсяг попиту - витрати)
визначення функції виторгу від ціни (прогноз залежності ціна - розмір виручки)
визначення функції прибутку від ціни
визначення функції рентабельності (від ціни)
Метод средньоринкових цін
Цей метод припускає продаж трикотажних товарів по розрахованій на основі конкурентних даних т.зв. <средньоринковій> ціні товару визначеної якості.
Алгоритм методу
Збір інформації про ціни і характеристики товарів-конкурентів :
Через те, що позиції прайсів компаній займають кількасот позицій в роботі наводиться лише алгоритм розрахунку, без вказування конкретних цін. Як правило у менеджера-товарознавця конкурентні листки складають досить “пухкі” книжки.
Складання конкурентного листа:
зіставлення цін по комерційних параметрах - по комплектності, валюті, часу, умовам кредитування і постачання (розміру, базисним умовам постачання)
Визначення функціональної залежності ціни від техніко-економічних параметрів та якісних характеристик сировинних матеріалів
Калькуляція средньоринкової ціни для даного товару
Рішення по встановленню ціни
По своїй природі комерційне ціноутворення на ринку світлотехнічної арматури - гра - тобто діяльність, успіх у який залежить не тільки від