Україна в інформаційному просторі

ЗМІСТ

1. ВСТУП

Ми живемо в епоху інформації, про це відомо всім. Тобто, той, хто нею володіє у великій кількості, той має перевагу над своїми конкурентами в бізнесі, політиці, суспільстві. Той, в кінці кінців, має більше прав на “ свободу слова” [4]. Цю тезу також можна використати і по відношенню до міждержавних інформаційних відносин. І вже той, хто має монополію на інформацію, той контролює масову свідомість суспільства. Тобто, по суті стає його духовним повелителем.

Вихід України, як незалежної держави, на світовий ринок ставить відповідні вимоги до забезпечення зберігання державної та комерційної таємниці науково-технічного, технологічного та промислового характеру [39]. Незначні порушення нормального функціонування комп’ютерів можуть нанести суттєвого збитку найбільш уразливим системам управління у таких критичних галузях, як оборона, енергетика, транспорт, фінанси [44]. Однак дійсною національною проблемою є не випадкові збої комп’ютерів, а небезпека спеціального цілеспрямованого впливу на інформаційні ресурси. Військовими аналітиками США підкреслюється, що збиток економіці держави від порушення функціонування обчислювальних систем у структурах державного управління та фінансових підприємствах можна порівнювати за наслідками тільки із застосуванням ядерної зброї [6].

Необхідно нагадати про захист національних інформаційних ресурсів та зберігання конфіденційності інформаційного обміну по світових відкритих мережах [45]. Ймовірно, що на цій підставі можливе виникнення політичної та економічної конфронтації держав, нових криз у міжнародних відносинах, адже це питання стосується інформаційної безпеки . Отож інформаційна війна та інформаційна зброя опинилися в центрі уваги [52].

Актуальність дослідження. Із визначенням України як незалежної держави, що орієнтована на самоствердження і розвиток демократичним шляхом, з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної інформаційної безпеки.

Предметом дослідження курсової роботи є основна складова національної безпеки держави - інформаційний простір та питання його функціонування і захисту. Тільки формуючи незалежний національний інформаційний простір може нормально функціонувати незалежна держава.

Об’єктом дослідження є інструмент впливу на формування інформаційної політики в концепції національної безпеки держави.

Основною метою курсової роботи є вивчення понять інформаційної безпеки держави, її компонентів; інформаційної зброї, її дії та протидії; основ інформаційної безпеки України та її забезпечення; ролі засобів масової інформації у формуванні незалежного інформаційного простору; забезпечення інформаційної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Стан наукової розробки теми. Враховуючи актуальність обраної теми на сьогодні у вітчизняних та зарубіжних джерелах приділяється досить багато уваги питанням та проблемам, що стосуються інформаційної безпеки держави та інструменту впливу на формування інформаційної політики. Зокрема, під час написання курсової роботи було використано наступні джерела: Бачило И.Л. Современные правовые проблемы документирования информации // Документация в информационном обществе: электронное делопроизводство и электронный архив; Даллес А. - Искусство разведки; Информационная политика / Довідник / ; Исследование проблем информационной безопасности на рынке Украины . CNews.ru.; Никитов В.А., Орлов Е.И., Старовойтов А.В., Савин Г.И. Информационное обеспечение государственного управления; Райков А.Н. Единство правового и информационного пространства ; Учебно-методический комплекс по курсу: “Теория информационной безопасности и методология защиты информации” та ін. Було розглянуто також періодичні видання з даної тематики: Безопасность информации /Журнал/; Відомості Верховної Ради України; Військо України. Центральний друкований орган Міністерства оборони України /Журнал/ ; Военный вестник /Журнал/; Военное обозрение /Журнал/ ; Народна армія. Центральний друкований орган Міністерства оборони України /Газета/; Національна безпека і оборона /Журнал/ ; Урядовий кур'єр. Газета центральних органів виконавчої влади України; Факты. Всеукраинская ежедневная газета.

Також автором була опрацьована нормативно-законодавча база України у сфері інформаційної безпеки, а саме, Закон України “Про інформацію”, Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України, Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року "Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв'язку та телекомунікацій"”, Указ Президента України “Концепція технічного захисту інформації в Україні”, “Положення про криптографічний захист інформації”, “Положення про технічний захист інформації в Україні”. Більш детально літературу наведено у загальному списку використаних джерел в кінці роботи.

2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ

Останнім часом у нас в Україні, та й не тільки в нас, досить активно обговорюються питання, пов'язані з інформаційною сферою — це стосується і засобів масової інформації, і систем зв'язку, і глобальних інформаційних систем, типу Інтернет, і багато чого іншого [55]. Сьогодні існує нагальна потреба в удосконалюванні законодавчого регулювання відносин в інформаційній сфері. Не піддаючи сумніву сам факт необхідності такого регулювання, хотілося б висловити деякі думки з приводу обґрунтованості підходу, запропонованого авторами законопроекту «Інформаційний суверенітет і інформаційна безпека України». Дуже важливо дати чіткі концептуальні визначення: національного інформаційного простору України, інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки України, інформаційної інфраструктури. Саме визначення, будучи системоутворюючим фактором (особливо в області законодавчого регулювання), відіграють важливу роль у розумінні вихідних посилок, що лежать в основі подальшої побудови закону.

У літературі під національним інформаційним простором України іноді розуміється деяка «упорядкована по розміщенню, інфраструктурі і взаємодії, багатокомпонентна система об'єктів і суб'єктів інформаційної діяльності» [42]. Отож, якщо врахувати, що інформаційна діяльність у цілому полягає в зборі, збереженні, обробці і поширенні будь-якої інформації, то до суб'єктів варто віднести всю сукупність фізичних і юридичних осіб, формальних і неформальних громадських організацій, що стихійно з'являються і розпадаються, груп людей і т.п [57]. Про яку упорядкованість може йти мова?! Подібне «метафізичне» визначення, крім всього іншого, не дозволить, наприклад, враховувати інформаційний вплив закордонних джерел інформації, вирішувати багато проблем і аспектів трансграничного телебачення [50,59]. Добре відомо, що переважна