Недостатній рівень захищеності інформаційних ресурсів країни приводить до важких економічних втрат за рахунок знецінювання і втрати їхньої товарної частини — промислових і інформаційних технологій, а також до нанесення значного шкоди національній безпеці в цілому внаслідок можливих порушень нормального функціонування систем зв'язку, контролю і керування, витоку інформації, що містить державну таємницю, і т.п. [6,16].

Навмисні чи ненавмисні помилки при формуванні і реалізації стратегії створення і використання інформаційних ресурсів країни створюють погрозу інформаційної безпеки особистості як з боку органів влади, так і з боку сторонніх осіб чи угруповань, порушують баланс відносин між суспільством і державою, а також між державами, сприяючи одному і тому ж — зростанню політичної напруженості, створенню умов для виникнення соціальних, національних, релігійних і інших конфліктів. Порушення обмеження доступу громадян до інформації загального користування (бібліотеки, інформаційні центри, бази даних і т.д.), що справедливо вважається національним надбанням країни, приводить до уповільнення темпів культурного і соціального розвитку суспільства [52,54].

Таким чином, аналіз проблем інформаційної безпеки показує, що до найбільш загальних відносяться проблеми підтримки необхідного обсягу і якості інформаційних ресурсів, розробки стратегії їхнього використання і відповідних інформаційних технологій, створення адекватної інформаційної інфраструктури, підтримки безпеки інформації в інформаційних і телекомунікаційних системах і боротьби з негативними інформаційними впливами на особистість, суспільство і державу в цілому. Рішення зазначеного комплексу гранично важливих і актуальних для держави задач вимагає забезпечення скоординованого і динамічного розвитку систем криптографічного і технічного захисту інформації.

Президент України Леонід Кучма підписав Указ 23 серпня 2001 року, відповідно до якого уряд повинний здійснити додаткові заходи по збільшенню прозорості сектора телекомунікацій і зв'язку. Кабінету міністрів було доручено в місячний термін розробити заходи для удосконалення державного регулювання в інформаційній сфері, а протягом трьох місяців удосконалити систему статистичної звітності в сфері телекомунікацій. Крім того, уряд зобов'язаний вжити заходи по недопущенню несумлінної конкуренції на ринку зв'язку. Цей Указ враховує рекомендації засідання Ради національної безпеки й оборони України (СНБОУ), що відбулася 19 липня 2001 року, на якому діяльність держави в сфері регулювання телекомунікаційного ринку була визнана незадовільною. За підсумками засідання СНБОУ був звільнений голова Державного комітету зв'язку й інформатизації Олег Шевчук.

Нижче викладено зміст Указу голови держави.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року "Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв'язку та телекомунікацій"

Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю: Ввести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року "Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв'язку та телекомунікацій".

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України: 1. Кабінету Міністрів України:

1) підготувати в місячний строк пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання в інформаційній сфері;

2) забезпечити у тримісячний строк удосконалення державної статистичної звітності в інформаційній сфері;

3) у шестимісячний строк: а) здійснити заходи щодо детінізації надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку; б) переглянути порядок надання пільг з оплати послуг зв'язку та вжити заходів щодо скорочення переліку осіб, яким ці пільги надаються, при безумовному збереженні пільг з надання таких послуг інвалідам війни та інвалідам з дитинства;

4) забезпечити використання вітчизняних технічних і програмних засобів при впровадженні новітніх систем криптографічного захисту інформації та інформаційних технологій у галузі телекомунікацій;

5) ужити заходів щодо: а) удосконалення структури вузлів зв'язку запасних пунктів державного управління та порядку фінансування їх утримання; б) недопущення відключення підприємств, які надають послуги електрозв'язку, від джерел енергопостачання за умови відсутності у них заборгованості з оплати за спожиту електроенергію; в) недопущення недобросовісної конкуренції на вітчизняному ринку телекомунікаційних послуг.

2. Міністерству промислової політики України вжити у двомісячний строк заходів щодо безумовного додержання суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють заготівлю металобрухту кольорових і чорних металів, ліцензійних умов.

3. Державному комітету зв'язку та інформатизації України, Міністерству промислової політики України із залученням Національної академії наук України розробити та подати в установленому порядку у тримісячний строк пропозиції щодо інноваційного розвитку галузі зв'язку та телекомунікацій.

4. Контроль за виконанням цього Указу покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 23 серпня 2001 року №731/2001

А ось як коментує даний Указ директор Інституту інформаційного суспільства Олег Шевчук :

Коментар Інституту Інформаційного суспільства

Олег Шевчук, Директор Інституту Інформаційного суспільства (www.e-ukraine.org.ua): "Указ Президента від 23 серпня я розділив би на дві частини - технологічну та ідеологічну. Основна - ідеологічна - полягає у необхідності втручання держави в інформаційну сферу, її відповідної корекції. На моє глибоке переконання, державне регулювання - не може асоціюватися з чітким моніторингом, реєстрацією користувачів в Інтернет-кафе, жорсткою цензурою тощо. Державною ідеологією у інформаційній сфері має займатися відповідний дорадчий орган, до складу якого увійшли б представники різних державних органів, науковці, підприємці, громадські діячі. Прообразом такого органу могла би стати Національна комісія регулювання у сфері телекомунікацій, створення якої передбачено у проекті Закону "Про телекомунікації". Також вкрай важливою