Частка злочинних діянь, вчинених шляхом віддаленого доступу до ЕОМ, чи систем в комп'ютерній мережі, у загальному числі комп'ютерних злочинів продовжує неухильно зростати і складає 39,2%. Однак далеко не всі факти подібних злочинів виявляються, що вказує на їхній високу латентність.

При віддаленому доступі в роботу ЕОМ, систем і комп'ютерних мереж місцезнаходження злочинця в момент злочину і місцезнаходження комп'ютерного устаткування, на яку здійснюється зазіхання, не збігаються. З метою забезпечення ефективної і цілеспрямованої пошукової діяльності по таких справах важливо знати, звідки був здійснений віддалений доступ. Проведене дослідження показало, що в 17,3% випадків віддалений доступ був здійснений з комп'ютерного устаткування, що знаходиться будинку в злочинця. У 8,2% випадків доступ був здійснений з ЕОМ, що знаходиться за місцем роботи особи, що вчинила злочин. У 5,1% випадків злочинець використовував технічні можливості різних комп'ютерних центрів, клубів.

Поряд із традиційним поширенням шкідливих програм, що здійснюється поширенням піратським компакт-дисків, заражених комп'ютерних ігор, значне місце починає займати поширення комп'ютерних вірусів (так званих "черв'яків") при роботі користувачів у глобальній інформаційній Мережі і з електронною поштою.

Основними цілями і мотивами здійснення злочинів у сфері комп'ютерної інформації виступають користь (56,8% осіб, що проходили анкетування), хуліганські спонукання (17,1%), помста (12,7%), комерційні чи шпигунство диверсія (9,1%).

Злочини в сфері використання комп'ютерних технологій у 5 рази частіше вчиняються чоловіками. Більшість суб'єктів злочину мають вищу або незакінчену вищу технічну освіту (53,7%), а також іншу вищу чи незакінчену вищу освіту (19,2%). Серед них переважають особи у віці від 30 до 45 років (46,5%), а також від 16 до 30 років (37,8%).

5.4. БАЧЕННЯ РОЗВИТКУ ІНТЕРНЕТ З БОКУ АВТОРИТЕТНИХ ФАХІВЦІВ В УКРАЇНІ

31 жовтня 2001 року на засіданні Ради національної безпеки й оборони України говорили про Інтернет. З дитинства привчені вважати, що як тільки держава береться за яку-небудь справу, вона її успішно завалює, і без того не занадто численне інтернет-співтовариство, завмерло в очікуванні. Тим більше, що за якомось дивним збігом обставин, питання був підняте відразу ж після підписання Президентом України Закону про вибори. Коментарі по цій темі начальника управління нових інформаційних технологій Держкомітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Івана Лозового, головного редактора інтернет-видання “Форум” Олександра Шалайского і політолога Володимира Полохало [40].

А. Шалайский - У цій ситуації можна виділити два аспекти. По-перше, те, що держава нарешті звернула увагу на правове поле, у якому працює інтернет-сектор. Можна приводити масу прикладів, коли наша газета зіштовхувалася з неможливістю зареєструватися саме як ЗМІ, а не інформаційне агентство.

З іншого боку, у держави виникає можливість впливати на роботу інтернет-видань через різні механізми, у тому числі, і адміністративні. Однак це виглядає малоймовірним. Якщо говорити про політику, то, приміром, та ж «Українська правда» може перенести свій хостинг в Америку і з якого-небудь інтернет-кафе керувати сайтом [16].

В. Полохало - Те, що сьогодні влада раптом звертає свою увагу на проблеми розвитку мережі Інтернет, саме по собі є дуже красномовним і безпрецедентним фактом. Такі питання, як правило, у демократичному світі урегульовані просто і чітко через відповідне законодавство. Урегульовані таким чином, що Інтернет не є сферою втручання держави. Україна ж унікальна в цьому відношенні - питання розглядається на рівні Адміністрації Президента, хоча правове забезпечення роботи ЗМІ, у тому числі й електронних, - це прерогатива парламенту.

Незважаючи на офіційну інтерпретацію, у даному випадку мова йде про твердий контроль за інформаційними потоками напередодні виборчої кампанії. Очевидно, що Інтернет - це остання ланка в конструюванні механізму впливу держави в цій сфері.

Монополізація Інтернету не продемонструє демократичності влади. Україна і без того відноситься до числа тих деяких держав, де свобода слова знаходитися на задворках. І хвороблива, часто, агресивна реакція влади на критику з боку міжнародних організацій тільки підтверджує це.

Інтернет може зробити людину вільною. Але наша держава турбується не про розвиток числа користувачів, що у порівнянні з розвинутими країнами є смішним, не про удосконалення технічної бази. Воно йде до ізоляції від світових потоків інформації. Як тільки Інтернет буде поставлений під державний контроль, це буде означати повернення України до епохи Середньовіччя.

І. Лозовий - На мій погляд, варто починати c того, що не в порядку і як можна змінити ситуацію. На підставі публічної інформації про засідання СНБО важко скласти думку про тім, проти яких явищ повинна бути спрямована діяльність державних органів. У цілому, в Україні на даний момент, Інтернет функціонує непогано, хоча і виникають проблеми, причини яких, на жаль, досить часто лежать у державних структурах. Такий приклад: недавно на одному з телеканалів був показаний сюжет про фактичне закриття інтернет-клубів місцевою податковою адміністрацією за те, що на комп'ютерах не встановлене легальне програмне забезпечення. У мене виникає питання: а де узагалі встановлені легальні програми і програмне забезпечення? І чи є його відсутність достатньою причиною для того, щоб вилучати комп'ютери. З одного боку, Україна прагне ввійти в інформаційне співтовариство, а з іншого боку - у молодих людей, що тільки починають захоплюватися цією сферою, податкова адміністрація забирає комп'ютери з рук за те, що там стоїть не та програма. Такий підхід мені здається короткозорим. Він приводить у більшій ступені до збільшення проблем, ніж до їх рішення.

6. ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

6.1. КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

У січні 1997 року Верховна Рада України схвалила