Розглянемо закон упорядкованості руху предметів праці у виробництві. Без попередньої організації руху предметів праці по типових міжцехових і внутріцехових технологічних маршрутах узагалі неможливе планування ходу виробництва.

Упорядкований рух деталей у виробництві може досягатися двома способами:

Стандартизацією і типізацією міжцехових і внутріцехових технологічних маршрутів.

Проектуванням типової схеми руху предметів праці у виробництві (ТСР ПП).

Проектування і використання ТСР ПП на основі конструкторсько-технологічного класифікатора предметів праці на усю виробничу програму забезпечує використання всіх потенційних можливостей організації односпрямованих матеріальних потоків.

ТСР ПП уможливлює більш ніж десятикратне скорочення кількості різних міжцехових технологічних маршрутів (розцеховок).

Використання ТСР ПП веде до різкого скорочення кількості внутрівиробничих зв'язків між учасниками, багаторазово зменшує складність і трудомісткість планування і управління виробництвом і, крім того, створює необхідну організаційну основу узгодження термінів виконання робіт з повним завантаженням планових робочих місць і виробничих підрозділів при мінімально необхідному і комплектному виробництві.

Підвищенню упорядкованості руху предметів праці у виробництві сприяє раціональна черговість запуску деталей у виробництво. Упорядкування запуску деталей у виробництво за різними критеріями може забезпечувати або скорочення тривалості сукупного циклу виготовлення розглянутих деталей, або зменшення внутрізмінних простоїв робочих місць, або підвищення стійкості здійснення виробничого процесу за планом графіком. 

Для більш ефективної організації виробництва був розроблений закон безперервності ходу виробничого процесу. В умовах непотокового виробництва переважніше безперервне завантаження робочого місця. Це підтверджується і при більш глибокому аналізі втрат виробництва від години простою робочого місця і години пролежування партії предметів праці. В умовах же потокового виробництва, навпроти, переважніше простої робочих місць, тому що затримка руху одного предмета праці на годину рівноцінна зупинці кожного робочого місця потокової лінії на 1 годину. Зіставлення втрат виробництва від години простою робочого місця і від години пролежування партії предметів праці дозволяє сформулювати деякі правила вибору ефективних методів календарної організації виробничого процесу:

у всіх типах виробництва година простою робочого місця і година пролежування партії предмета праці протиставляється один одному не тільки як різні компенсатори, що вирівнюють тривалість операцій, але і як різні за величиною втрати виробництва,

у непотоковому виробництві виробничий процес повинний організовуватися за принципом безперервного завантаження робочих місць на противагу принципу безперервного руху предметів праці в потоковому виробництві,

вибір принципу організації виробничого процесу (безперервне завантаження робітників або безперервний рух предметів праці) у конкретних умовах визначається співвідношенням втрат виробництва від простою робочих місць і від пролежування предметів праці. 

Розглянемо прояв закону ритму виробничого циклу виготовлення виробу.

Цей закон виявляється щораз, коли в процесі виготовлення окремого виробу або його частини формується щодо їхніх виробничих циклів (часу їхнього виробництва) нерівномірність споживання ресурсів робочого часу робітників і устаткування.

Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу – це об'єктивно існуюча сукупність причинно-наслідкових зв'язків між параметрами виробничої програми підприємства (тобто складом, термінами, пріоритетами, пропорціями об'єктів виробництва, структурою трудомісткості), з одного боку, і структурою елементів виробництва, які споживаються у виробництві з іншої.

Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу – істотні зв'язки, що виявляються при узгодженні і гармонізації кількісних організаційно-технологічних пропорцій елементів процесу, що поєднують виробництво (предметів праці, робітників і робочих місць) у просторі і в часі і залежать від параметрів виробничої програми і від особливостей організації виробництва на підприємстві і на кожній ділянці виробництва.

Роботи повинні бути взаємозалежні як за термінами так і за обсягами і структурою використовуваних ресурсів у часі і просторі.

Існують три можливих методи моделювання ритму виробництва:

Статистичний. Використовується статистичне моделювання процесу виготовлення виробу і на цій основі розробляється норматив календарного розподілу трудомісткості виробу щодо його виробничого циклу.

Статичний метод припускає попередньої побудови статичної моделі виробництва. Рекомендується поопераційна схема входження у виріб складальних одиниць, деталей, заготівель і т.д.

Динамічна модель ритму дозволяє з великою вірогідністю встановити гранично імовірнісні (самі пізні) терміни виконання робіт.[12]

У законі прояву календарної синхронізації циклів процесів виготовлення виробів і їхніх частин розглядаються наступні аспекти:

Синхронізація циклів технологічних операцій розглядає календарну організацію усіх форм потокового виробництва, побудованих за принципом безперервного руху деталей – синхронізація часу деталеоперацій тут повинна б здійснюватися за рахунок простоїв робочих місць, але це неефективно, тому що година простою робочого місця коштує дорожче, ніж година пролежування однієї деталі. Тому організується паралельно-послідовний рух деталей, коли всі мікропростої робочих місць концентруються.

Узагалі при будь-якій формі організації виробництва нерівні тривалості технологічних операцій вирівнюються до деякої календарної межі, або за рахунок пролежування деталей, або за рахунок простоїв робочих місць, або за рахунок того й іншого одночасно.

Синхронізацію циклів виготовлення деталей можна розглянути в наступному ракурсі: якщо деталі мають однакову кількість операцій, то їхні цикли вирівнюються внаслідок вирівнювання часу їхніх операцій. Деталі у виробничих підрозділах виготовляються комплектами, значить тривалість циклу виготовлення кожної деталі комплекту дорівнює тривалості виготовлення розглянутого комплекту деталей.

Синхронізація часу комплектооперацій процесу виготовлення комплектів деталей розглядає синхронізацію комплектооперацій, і тоді автоматично скорочуються тривалості циклів виготовлення комплектів деталей.

Також для більш ефективної організації виробництва вченими розглядаються:[12]

Закон емерджентності основних і допоміжних виробничих процесів і Закон резервування ресурсів у виробництві.

Використання вищезгаданих законів організації виробничих процесів дозволяє спланувати і підтримувати ритмічну роботу виробничих підрозділів підприємства, тобто роботу у формі раціональної організації виробничих процесів, при якій процеси виготовлення окремих деталей, комплектів деталей і виконання окремих замовлень програми поєднуються по заздалегідь визначеному плану. Це поєднання і забезпечує ритмічну роботу як безперервне поновлення усього виробничого процесу одночасно (паралельно) у всіх виробничих підрозділах і на кожному робочому місці