Текстильна промисловість України основні проблеми та перспективи розвитку

ПЛАН

Вступ

Основи ефективної діяльності господарства певної території або підприємства закладаються ще на етапі проектування їх просторової локалізації. Оптимальне розміщення підприємства щодо сиро-винних і трудових ресурсів, районів збуту продукції означає мак-симальне зниження витрат на виробництво продукції, що, зреш-тою зумовлює економію затрат суспільної праці, низьку собівар-тість продукції у виробника. Отже, раціональне розміщення про-дуктивних сил є одним з найвагоміших чинників зростання еконо-мічної могутності України. Саме тому розміщення текстильної промисловості та основні проблеми та перспективи її розвитку тема дуже актуальна.

Розміщення продуктивних сил — це динамічний процес обгрун-тування, прийняття та впровадження у життя рішень про просто-ровий розподіл окремих їх елементів. Як галузь економічної науки розміщення продуктивних сил ґрунтується на загальних економічних законах. Завданням її є поста-новка і вироблення теоретичних засад, необхідних для практично-го вирішення завдань раціоналізації просторового розосереджен-ня населення і виробництва. Тому завдання роботи полягає в дослідженні сучасного стану текстильної промисловості на Україні та визначенні проблем галузі і перспектив подальшого розвитку.

Предметом дослідження роботи є просторова організація текстильної промисловості, вивчення якої здійснюється на різних рівнях, всебічне обгрунтування перспективного розвитку і визначення проблем, а також можливості удосконалення її сучасного характеру.

Метою роботи є формування умінь і практичних навичок при вирішенні зав-дань обгрунтування розміщення продуктивних сил з урахуванням конкретної виробничої ситуації, дослідження тенденцій щодо розвитку галузі, що досліджується, визначення перспектив її розвитку та чинників, що впливають на зміни в її стані.

Ступінь дослідженості теми досить великий, великий вклад у розвиток розміщення продуктивних сил було покладено такими авторами як: К. Г. Воблий, О. Т. Дібро-ва, М. М. Паламарчук. О. М. Алимов, Ф. Д. Заставний, М. Д. Піс-тун, О. І. Шаблій, С. І. Дорогунцов, М. У. Долішний, Я. І. Жупанський, П. Т. Ващенко, але зміни у галузі що досліджується, відбуваються дуже швидко, саме тому в роботі використані останні матеріали періодичних видань та електронних джерел.

Робота складається зі вступу, основної частини з трьох розділів, висновку та додатків.

1. Сучасний стан текстильної промисловості України

Текстильна промисловість є однією з основних підгалузей легкої промисловості України (див. додаток 2), вона почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невелики-ми. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбі-нати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівнен-ський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького тек-стильного комбінату, Дунаєвецькрї (Хмельницька обл.) і Богуславсь-кої (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно-полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком-бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Ко-ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит-кова фабрика).

Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек-стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинне обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тон-косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закар-патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних во-локон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосе-реджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з нату-рального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штуч-ного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовля-ють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський пе-ріод. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Жито-мирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і влас-ної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Части-ну продукції експортують.

Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27,0 млн. шт. трикотажних виробів. За 1985—1995 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, До-нецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмель-ницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чер-нівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики.

Швейна промисловість розміщена у районах споживання, зде-більшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти ткани-ни і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об'єднання швейної промисло-вості "Україна", львівська фірма "Маяк",