зроблених в Україні сукняних і камвольних тканин (сукняне виробництво — виготовлення пальтових тканин, камвольне — костюмних). Вітчизняні підприємства переробляють як українську, так і імпортну вовну. Якісні характеристики української вовни низькі. У ній більше домішок, він гірше прядеться, частіше рветься, волокна недостатньо тонкі і т.д. Тому для виробництва тонких вовняних тканин українську сировину не застосовують. Її використовують, в основному, при випуску грубої полотнини і ковдр.
Частка тонкої і напівтонкої вовни в загальному обсязі споживання сировини складає 80-86%. Тобто виробники імпортують високоякісне руно, причому ПДВ і митні платежі приходиться платити, ще не зробивши і не реалізувавши ні метра тканини, що, природно, не сприяє процвітанню підприємств.
Крім вовни, при виробництві вовняних тканин використовують хімічні волокна і бавовняну пряжу — для зниження собівартості і поліпшення споживчих властивостей. Виробники хімічних волокон в Україні є, однак їхній асортимент вузький.
1.3. Шовк
У виробників шовкових тканин сьогодні справи йдуть гірше, ніж у “вовняних” і “бавовняних” колег. Але якісь перспективи все-таки проглядаються. У спадщину від Союзу Україні дісталися вісім підприємств, що виготовляли штучні і натуральні шовкові тканини. Вірніше, натуральні шовкові тканини випускав тільки Київський шовковий комбінат, інші — використовували штучне волокно. Усі ці комбінати могли видавати до 150 млн. кв.м тканини в рік. Але в 2001 році, за даними Мінпромполітики, було зроблено всего 5,072 млн. кв.м штучного шовку (за даними Держкомстату, у 2000 році виготовили 7 млн. кв.м), товарної продукції “шовкопряди” зробили на 15,6 млн. грн. Тобто “шовкові” потужності завантажені приблизно на 3,5-4,5%. За даними Держкомстату, у 1997 році рентабельність виробництва шовкових тканин складала мінус 20,4%, у 1998-м — мінус 24%, у 1999-м — мінус 31,5, у 2002 році — мінус 8,1%. Даних за 2003 рік, поки нема, але навряд чи вони будуть утішливими.
Більш 60% обсягу зробленої в галузі продукції приходиться зараз на АТЗТ “Черкаський шовковий комбінат” (3,1 млн. кв.м). Хоча це підприємство сьогодні працює і дає продукцію більше всіх інших ШК, і воно випробує чимало проблем. На інших шовкових комбінатах справи йдуть набагато гірше. Практично не працює Дарницький шовковий комбінат (м. Київ).
У 2001 році Черкаський шовковий комбінат (ЧШК) випустив 3,1 млн. кв.м тканин на суму 19 млн. грн., що на 27,5% більше, ніж у 2000 році (2,6 млн. кв.м на суму 14,9 млн. грн.). На підприємстві змогли збільшити обсяги виробництва за рахунок збільшення числа замовлень і розширення асортименту. Приміром, на ЧШК у 2003 році освоїли переробку поліефірних ниток, з яких виготовляють портьєрні тканини — як гладко крашені, так і з використанням нового методу печатки — сублистатики. У результаті тканини вийшли дешевше, ніж аналогічна продукція турецького і корейського виробництва, а по експлуатаційних характеристиках краще. На комбінаті почали освоювати нові види продукції, а саме — бавовняні тканини: ситець, бязь, вафельні тканини, тканини для спецодягу. Але при цьому потужності комбінату завантажені усього на 15%, через що в I кварталі 2003 він спрацював збитково. Сума збитку склала 1 млн. грн.
1.4. Льон
Саме в лляне виробництво найбільше охоче йдуть інвестиції. Крім того, держава матеріально допомагає виробникам льону. За даними Мінпромполітики, у лляній галузі донедавна числилося вісім підприємств, що роблять лляні, конопледжутові тканини і пряжу, а також кручені вироби — канати, мотузки, шпагати. Україна могла б робити 60 млн. кв.м лляної тканини і 20 тис. т пряжі в рік. Але завантаження потужностей у середньому по галузі склали в минулому році близько 10%. Ще до 1990 року вітчизняні текстильники переробляли до 40% заготовлюваного в Україні льоноволокна. Інше вивозили, як правило, у Росію.
У Європі росте попит на все натуральне, у тому числі і на льон. У 2000 році на ВАТ “Рівнельон” (м. Рівне) було випущено 1898 тис. погонних метрів тканин, у 2001 році — 3471,2 тис.пог.м. У 2001 році кредиторська заборгованість була зменшена на 30%, заборгованість по заробітній платі — на 25%. У 2002 році на ВАТ “Рівнельон” зробили 4,2 млн. пог.м різних тканин.
2. Основні проблеми текстильної промисловості
Розглянемо проблеми що існують у галузі, що досліджується. Митні бар'єри на ввіз текстилю вже знижені майже до нуля. Але нелегальний імпорт усе рівно процвітає. Ще в липні 2000 року Україна і Європейський союз підписали угоду про те, що з 2001 року по 2004 рік Україна знизить максимальну ставку мита на імпорт пряжі і ниток до 4%, тканин — до 8%. На початку 2001 року Кабмін знизив ставки в середньому на 0,9%. У відповідь ЄС 26 березня того ж року скасував квоти на імпорт текстилю і готового одягу з України, залишивши тільки процедуру подвійного ліцензування БІЗНЕС №14 від 2 квітня 2001 року, стор.29, і №29 від 16 липня 2001 року, стор.26. На початку нинішнього року Верховна Рада прийняла Закон №2952 “Про внесення змін у Митний тариф України, затверджений Законом України “Про митний тариф”. Документом зменшене імпортне мито на різноманітний асортимент текстильної продукції, у тому числі на бавовну — з 4,6% до 4,4 %, на килими — з 12% до 10%.На багато видів тканин уже діє нульова ставка мита, на інші види вона складає 1-2%. Тобто митного бар'єра при імпорті текстильної продукції практично не існує. По оцінках фахівців, продукція, завезена саме таким чином, займає більш 50% внутрішнього ринку, і от з нею українські виробники