було прийняте рішення про субсидування галузі. Останні три роки льон висівався на 25-28 тис. га (у 1992 році — на 156 тис. га), що явно не могло задовольнити запити українських текстильників. Якщо ж врахувати, що частина льоноволокна як і раніше експортували в Росію і країни Балтії, то стає зрозумілим, на якому “голодному пайку” виявилися вітчизняні виробники лляних тканин. Адже льонозаводам, що роблять льоноволокно, багато років було цікавіше експортувати продукцію, чим продавати її на батьківщині: експортерам повертали ПДВ дуже довго. Українським текстильникам на весь рік волокна не вистачало, і наприкінці сезону ціни на нього підвищувалися. Скорочення виробництва льоноволокна і вивіз його в Росію і країни Балтії привели до того, що українські виробники лляних тканин з 1997 року змушені були закуповувати сировину за рубежем. При цьому, природно, приходилося платити мито (5%) і ПДВ, що відбивало на вартості готової продукції. Через дорожнечу сировини і неповного завантаження підприємств українські лляні тканини не могли конкурувати з російськими за цінами. Ситуація трохи покращилася в середині 2001 року, коли росіяни змінили правила стягування ПДВ. Експорт льоноволокна став нецікавий вітчизняним трейдерам, що відразу відбилося як на ціні сировини на внутрішньому ринку, так і на роботі текстильників. 2003 року зробили 5,2 млн. кв.м лляних тканин — у два рази більше, ніж у 2000 році. Хоча в лляний підгалузі дуже багато проблем, однак саме вона здається найбільш привабливим вітчизняним інвесторам. Можливо тому, що свій льон в Україні можна одержувати в достатній кількості і гідній якості.
3. Перспективи розвитку текстильної промисловості
25 лютого 2003 року відбулася урочиста презентація запуску виробничого об'єднання «Тк-донбасс». Донецький бавовняний комбінат (ХБК) відроджується у виді виробничого об'єднання «Тк-донбасс», відновлюючи традиції української текстильної промисловості. Другому народженню комбінату і створенню порядку 1000 робочих місць у м. Донецьку сприяв унікальний проект вкладення вітчизняного капіталу в легку промисловість Донбасу. Даний проект являє собою результат взаємодії регіональної влади Донецька і вітчизняних інвесторів, в особі київської групи компаній «Текстиль-Контакт», з метою відродження економіки Донецького краю й України в цілому. «Текстиль Контакт» придбав підприємство за рекордно високу для Донецької області ціну (4 млн. грн.) у результаті відкритого конкурсу після здійснення процедури банкрутства. На сьогоднішній день ПО «ТК- Донбас» є єдиним підприємством текстильної промисловості України з великими внутрішніми (вітчизняними) інвестиціями.
Створення виробничого об'єднання сприяє збереженню старих і створенню нових робочих місць, насиченню ринку текстильної продукції якісними і доступними за ціною товарами, наповненню місцевого і державного бюджетів, динамічному розвиткові економіки Донецького регіону, упровадженню нових технологій і передового досвіду.
У Херсоні передбачається створити технопарк «Текстиль». З такою ініціативою виступив Комітет Верховної Ради з питань науки й утворення, рекомендуючи парламентові прийняти проект закону про внесення змін у Закон «Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків» (у відношенні технопарку «Текстиль»). На сьогодні в Україні діє вісім технопарків.
Населення України недостатньо забезпечено текстильними матеріалами. До такого висновку прийшли депутати, проаналізувавши потреби українців і реальну картину виробництва. Як відзначається в пояснювальній записці до проекту, у даний час текстильна промисловість України робить 1,5 м тканин на душу населення при нормі раціонального споживання 28-32 м, а 45% підприємств національної промисловості — збиткові. Знос основних фондів складає 50-80%.
Для забезпечення населення України достатньою кількістю текстильних матеріалів необхідно щорічно робити 900 млн. м бавовняної тканини, що вимагає 75 тис. тонн бавовни. В даний час бавовна цілком імпортується, його ціна $1500-1750 за тонну. Вирішити ці проблеми депутати мають намір створенням технопарку «Текстиль» у Херсоні, основними задачами якого названа організація розробки і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій вирощування бавовнику і льону, а також виробництво текстильних матеріалів і тканин.
Засновниками технопарку виступлять Херсонський державний технічний університет і ВАТ «Херсонський бавовно-паперовий комбінат», що вже мають досвід створення і впровадження нових високоефективних і екологічно чистих технологій у текстильній промисловості й АПК України.
У майбутньому накопичений досвід, як обіцяють депутати, буде реалізований на 65 підприємствах текстильної промисловості, зокрема АТЗТ «Донтекс», ЗАТ «Лутекс», ВАТ «Чексил», «Текстерно», Черкаському шовковому комбінаті. Засоби, накопичені на спеціальних рахунках за п'ять років діяльності технопарку, в обсязі 338 млн. грн. планується реінвестувати в науково-технічний розвиток і технологічне удосконалення виробництва. До того ж передбачається створення 30 тисяч нових робочих місць і поповнення державної скарбниці на 61,4 млн. грн.
Років десять текстильне виробництво падало. Зараз деякі комбінати почали підніматися. Після грандіозного успіху в 1990 році, коли текстильники зробили більш 1,2 млрд. кв.м тканин (або ледве більше 25 кв.м на кожного жителя України), галузь вступила в період затяжного спаду. Розвалився Союз, практично не стало держзамовлень. Інфляція 1993-1994 років залишила галузь без оборотних коштів. Та після відкриття границь на український ринок пішли дешеві заморські тканини і дешевий одяг. Швейна, а слідом за нею і текстильна галузі виявилися на грані повного розвалу.
Багато швейників змогли гідно і досить швидко вийти із ситуації, що створилася — знайшли закордонних замовників, з якими почали працювати по давальницьких схемах. “Давальці” поставляли тканини, лекала, фурнітуру, а забирали готові вироби. От тільки при такій схемі українська мануфактура виявилася незатребуваною, тому що вітчизняні тканини в той час явно уступали по якості багатьом закордонним.
До того ж навряд чи не у всіх українських текстильників збут був дуже погано організований. До речі, привести свої збутові підрозділи в порядок дотепер вдалося далеко