не усім. Ті, хто зумів швидко адаптуватися до нових умов, створили могутні маркетингові структури, знайшли споживачів, — ті з меншими втратами дожили до нинішніх днів, коли у вітчизняних швейників почав відроджуватися інтерес до українських тканин. Адже за останні два-три років текстильний ринок України почав кардинально мінятися. Стали з'являтися могутні фірми, що активно займаються торгівлею тканинами. Підросли нові швейники, яких по звичці називають цеховиками. Вони вже є власниками великих фабрик, де працюють по 300-500 чоловік, де вже шиють одяг не для давальців, а для самостійної реалізації на внутрішньому ринку або для експорту в Росію.
Можливо, цеховики і допоможуть піднятися текстильникам. А на західний ринок надія слабка — українські тканини там не особливо хочуть бачити. Хоча — теоретично — не виключений варіант кооперації швейників, що працюють по давальницьких схемах, власне, і давальців і текстильників. Тому що існують українські тканини, що не уступають деяким імпортним. Ініціатива при цьому, напевно, повинна усе-таки виходити від текстильників. Саме їм має бути переконати і давальців, і швейників у тім, що таке співробітництво буде більш вигідним, чим увіз тканин в Україну через кордрон.
При цьому потрібно врахувати, що в країнах ЄС текстильна галузь переживає не кращі часи. Багато підприємств оголошені банкрутами — вони не витримали конкуренції з азіатськими виробниками. Адже в текстильній галузі частка ручної праці в собівартості продукції досить висока, а в таких країнах, як Китай, Малайзія, Тайвань, Філіппіни, заробітна плата невелика. Українські ж текстильники поки ще можуть конкурувати з азіатами, тому що середня заробітна плата по галузі складає біля $30. У Південно-Східній Азії ткачі одержують приблизно стільки ж. Однак у тім же Китаї держава стимулює виробництво й експорт тканин, тоді як від українського уряду допомоги нема. Більш того, підприємства знаходяться під постійним твердим податковим пресом.
Зараз ніхто не візьметься прогнозувати, що чекає галузь: процвітання або ні. Проте тобто в Україні зараз утворюються вертикально інтегровані структури, що поєднують постачальників сировини, виробників і постачальників тканин, виготовлювачів одягу і торговців готовою продукцією.
Розглянемо у діаграмі 3.1. у динаміці за останнє десятиріччя розвиток текстильної промисловості.
Діаграма 3.1. Виробництво тканин у (тис. кв. м.)
Як бачимо з 1990 по 2002 рік є надзвичайна тенденція до спаду, але й зовсім безперспективною ситуацію назвати неможливо, якщо дивитись на тенденцію щодо збільшення виробництва за останні п’ять років. Також розглянемо тенденції за 2003 рік у діаграмі 3.2., як видно з оперативної інформації держкомстату за 9 місяців 2003 року вироблено 65 тис. кв. м тканин, це досить високий показник, якщо пам’ятати що один з основних виробників текстильної галузі не працював майже півроку.
Діаграма 3.2. Вироблено тканин за 9 місяців 2003 року (тис. кв.м)
Висновок
Теорія й практика розміщення продуктивних сил за умов пере-ходу до ринкової економіки набуває дедалі більшого значення. Аналіз сучасного стану текстильної промисловості України дає під-стави говорити про потребу його вдосконалення. Не менш важли-вим є прогнозування подальшого розвитку текстильної промисловості на пер-спективу.
Виробництво текстильної промисловості в цілому має позитивні тенденції та перспективи розвитку, але ще не задоволь-няє господарських потреб населення України. Тому слід збільшити виробництво за рахунок поліпшення використан-ня виробничих потужностей, зниження матеріаломісткості продукції, економного витрачання всіх видів ресурсів, будівництва нових під-приємств і їх філіалів у містах і селищах, які мають відповідні тру-дові ресурси.
У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення коопера-тивних зв'язків з країнами СНД. Відновлюються посіви бавовнику на півдні України, де він вирощувався ще в 30—50-х роках. Заслу-говує на увагу також пропозиція українського науково-дослідного інституту текстильної промисловості та кількох інститутів України щодо вироблення технології виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Є програми ро-згортання виробництва барвників і дубильних речовин.
У зв'язку із значними можливостями забезпечення промисло-вості України власним льоноволокном доцільно прискорити будів-ництво Самбірського льонокомбінату для випуску лляних тканин. Випущено першу продукцію для легкої промисловості на основі конверсії окремих підприємств воєнно-промислового комплексу. На різних стадіях підготовки та освоєння перебувають майже 20 видів устаткування для галузі.
Розміщення текстильної промисловості вигідно поєднується з розмі-щенням важкої промисловості, оскільки у виробництві здебільшого жінки, а у важкій промислово-сті — чоловіки. При розміщенні галузі враховано забезпечен-ня трудовими ресурсами, народногосподарські функції і терито-ріальні особливості окремих економічних регіонів України. При бу-дівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'яз-ково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.
Текстильна промисловість України тісно пов'язана із сільським господарст-вом на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуван-ням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо.
Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво в Україні орієнтується на сировину і споживача, лляне — на сировину.
Роблячи висновки з усього вище вказаного, можна сказати, що завдання, поставлені перед написанням даної курсової роботи виконані. Були розглянуті особливості та фактори розвитку, зазначене місце текстильної промисловості в легкій промисловості та й взагалі в комплексі виробництва товарів загальногосподарського використання.
Особливу увагу було приділено сучасному рівню розвитку розміщення цієї галузі. Якщо раніше відбувалось майже постійне зростання обсягів виробництва в цій галузі, то теперішнє становище, на яке вплинуло багато чинників, вказує на інше. Після розвалу СРСР постійно відбувається зниження рівня. Це обумовлено й тим, що Україна лишилась майже без сировини на провідні ланки текстильної промисловості. Також проблемою стало те,