Лісова та лісопереробна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку

Харчовий

Цена 180 грн.

ПЛАН

Вступ

Лісова та лісопереробна промисловості дуже перспективні галузі народного господарства України, саме тому їх розвиток і розміщення дуже актуальна тема даної роботи.

Завдання роботи – дослідити особливості розміщення лісової та лісопереробної промисловості України, проаналізувати їх подальші тенденції розвитку.

Мета роботи – навчитись самостійно досліджувати і аналізувати розвиток розміщення продуктивних сил.

Об’єкт дослідження – лісова та лісопереробна промисловість України.

Розміщення продуктивних сил – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом науки – їх територіальний стан і розвиток.

Продуктивні сили – це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. У свою чергу, предмети праці включають природні ресурси – вугілля, руду й сировинні матеріали (сировину), як-от бавовник, зерно, пластмаси, тобто матеріали, піддані якійсь обробці. До поняття засобів виробництва зараховуються машини й устаткування, будівля і споруда, засоби транспорту і зв’язку, а також земля, бо цей земельний ресурс має свої виразні особливості. Головним складом продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількістю (чисельність працівників) і якістю (статево-віковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, традиції та навички). Роль праці як складової частини зростає з розвитком продуктивних сил: підвищуються вимоги до якості трудових ресурсів.

Робота складається зі вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатку.

1.Передумови розміщення лісової і лісопереробної промисловості в Україні

Ліси України за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні санітарно-гігієнічні, оздоровчі) та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення. Загальна площа земель лісового фонду станом на 01.01.96 р. складає 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,4 млн. га, що становить 15,6 відсотків від території України. Запас деревини в лісах складає 1,7 млрд.м3. Середній щорічний приріст в лісах Держкомлісгоспу складає 4,0 м3 на 1 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 в степовій зоні. Ліси розташовані дуже нерівномірно по території країни. Найбільші лісові масиви сконцентровані в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах України має значні відмінності і також не є оптимальною, тобто такою, при якій ліси, як найскладніше і найпотужніше рослинне угрупування, найбільш позитивно впливають на клімат, ґрунти, ерозійні процеси, а також дають господарству необхідну кількість деревини. (Див. Додаток 1).

Діаграма 1.1. Динаміка площі вкритих лісовою рослинністю земель України

Для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам Держкомлісгоспу – 68,3%, сільгоспструктурам – 24,0%, Міноборони – 2,2%, МНС – 1,6% , Мінекоресурсів – 0,8% , іншим – 3,1%.

Діаграма 1.2. Ведення лісового господарства

Ліси України утворюються понад 30 видами дерев, серед яких домінують сосна звичайна (Pinus silvestris), дуб звичайний(Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина звичайна (Picea abies), береза повисла (Betula pendula), вільха чорна (Alnus glutinosa), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), граб звичайний (Carpinus betulus), смерека біла (Abies alba). Хвойні насадження займають 42% загальної площі, в т.ч. сосна - 33%. Твердолистяні насадження становлять 43%, в т.ч. дуб і бук - 32%.

Діаграма 1.3. Розподіл площі лісів України за переважаючими деревинними породами

2. Сучасний стан та особливості розвитку лісової та лісопереробної промисловості України

2.1. Сучасний стан лісної промисловості України

Серед особливостей лісового господарства України, які відрізняють її від інших європейських країн слід відзначити:

1. Існування чотирьох природнокліматичних зон, що мають різкі відмінності щодо лісорослинних умов. Це Полісся, Лісостеп, Степ, та Українські Карпати.

2. Досить низький середній рівень лісистості території країни (15,6%).

3. Переважно екологічне (захисне) значення лісів.

4. Високий процент лісів (до 50%) з обмеженим використанням (заборонені рубки головного користування).

5. Високий, який має стійку тенденцію до зростання відсоток заповідних лісів - (13,9%).

6. Лісовий фонд закріплений за значною кількістю постійних лісокористувачів.

Виходячи з вимог діючого законодавства та екологічних реалій сьогодення визначені основні пріоритети сталого розвитку лісового господарства України. Ці пріоритети закріплені у Державній програмі “Ліси України” на період 2002-2015 роки. До них відносяться: o збільшення лісистості території до науково обґрунтованого оптимального рівня у 19 відсотків;

o нарощування природоохоронного потенціалу лісів та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

o підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів навколишнього середовища - зміни клімату, зростаючого антропогенного навантаження, лісових пожеж, хвороб та шкідників лісу.

o розширення робіт із захисного лісорозведення і агролісомеліорації.

Основними групами заходів, які використовуються у сфері лісового господарства для реалізації вищезгаданих пріоритетів є:

o Збереження цілісності лісових масивів, як середовищ існування рідкісних і цінних видів рослин і тварин. Збереження при проведенні лісівничих заходів важливих для природного розвитку елементів лісової екосистеми.

o Здійснення лісівничих заходів, направлених на відтворення корінних лісових та рослинних угруповань високої якості з попереднім проведенням дослідних робіт;

o Максимальне використання технологій, що сприяють збереженню і відновленню біологічного різноманіття при здійсненні лісівничих заходів. (Це створення змішаних, складних по своїй структурі деревостанів, відтворення цінних природних екосистем, проведення рубки в осінньо-зимовий період, залишення на лісосіках насіннєвих дерев, введення цінних деревних та чагарникових порід під намет лісу, а у чистих хвойних деревостанах домішок листяних порід).

o Підтримка складу і вікової структури деревостанів з метою забезпечення збереження існуючих в них популяцій видів.

o Організація і здійснення системи заходів проти різних стихійних явищ (промислове забруднення, лісові пожежі, шкідники тощо).

o Орієнтація лісоуправління на відновлення деревостанів максимально близьких по породно-віковому складу корінним типам лісів, властивих даним територіям, які були порушені в результаті діяльності людини.

o