Швидко розвивалася й інша нова галузь німецької промисловості - машинобудівна. У машинобудуванні в 70-і роки відбувався поступовий перехід від дрібного виробництва до великих підприємств спеціалізованого машинного виробництва. Великий розмах залізничного будівництва привів до виникнення паровозобудівних, пасажирських і вантажних вагонобудівних підприємств. Паровозобудівні заводи по потужності вже до 80-х роках наближалися до англійських.

Настільки значні успіхи Німеччини порозумівалися тим, що німецька промисловість у період, що передував об'єднанню країни й особливо після нього, усе в більшому ступені переходила на капіталістичний спосіб виробництва, становим хребтом якого ставала парова техніка.

Таблиця 2.1.

Кількість і потужність парових машин у Пруссії Сборник документов по истории нового времени. Экономическое развитие и внутренняя политика стран Европы и Америки.1870-1914 гг. Сост.: Остриков П.И., Вандель П.П. М.,1989.

Роки | Кількість | Кін. сил

1855 р. | 3050 | 61690

1861 р. | 6779 | 137377

1878 р. | 35431 | 958366

Якщо в період 1855-1861 р. кількість машин і їхня потужність збільшилися відповідно на 122-123%, то за період 1861-1878 р. - на 423-598%. В усі періоди ріст потужності випереджав ріст кількості машин, що свідчило про концентрацію виробництва. У 1901 р. 84,9% парових машин у Пруссії були вітчизняного виробництва.

Машинобудівна промисловість Німеччини в цей час розвивалася в основному на основі зростання виробництва інструментальних верстатів, швейних машин, велосипедів і т.д.

Крім виробництва верстатів найрізноманітнішого типу і парових машин, у німецькому машинобудуванні усе більш видну роль починає грати спорудження дизелів і парових турбін (потужністю до 70 тис. к.с.). У 60-х роках 19 століття був винайдений, а в 1897-1899 р. був удосконалений двигун внутрішнього згоряння, називаний двигуном Дизеля (на прізвище німецького інженера Дизеля Г.) Двигун внутрішнього згоряння працював на рідкому пальному, він набагато економічніше парової машини і парової турбіни (КПД більш 30%) і багато легше, тому що не вимагав парового казана. Двигун Дизеля уможливив поширення автомобіля і літака, що почали входити у вживання з початку 20 століття.

Вартість продукції машинобудівної промисловості Німеччини виросла з 1 млрд. марок у 1897 р. до 2 млрд. марок у 1907 р. і, нарешті, до 2800 млн. марок у 1914 р. Число робітників у цій області промисловості досягло в 1913 р. 500 тис. чоловік, серед яких було багато кваліфікованих фахівців. В області експорту німецьке машинобудування займало перед першою світовою війною також перше місце у світі. У 1913 р. експорт машин з Німеччині досягло 738,4 млн. марок, що склало біля чверті продукції машинобудівної промисловості і 29% світового експорту машин. Экономическая история капиталистических стран. Под ред. Полянского Ф.Я. М.,1986.

Центральне положення країни в західній Європі обумовлює міжнародне значення багатьох шляхів, що проходять через її територію. В останні роки мережа залізниць усередині держави скорочується, зате збільшується частка електрифікованих доріг, швидкості руху росте. Залізниці, що належать державі, відносяться до збиткових підприємств. Основна причина цього – пільги на перевезення масових вантажів для великих монополій. Їх не може перекрити навіть велика дорожнеча пасажирських поїздок.

3. Рівень розвитку, сучасна структура та місце транспорту у господарському комплексі регіону

Німеччина відрізняється високим розвитком усіх видів транспорту. Країна тримає першість серед країн Європи по довжині автострад, по розвитку річкового транспортних; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв. км.) вона уступає лише Бельгії. Усі види транспорту в основному сучасні по технічному рівню: автобани вважаються кращими в Європі, основні напрямки залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні роки, а ріки «каналізовані», у приморських містах будуються приморські порти. Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у Франкфурт-на-Майні уступає тільки Лондонському і Паризькому.

Особливо велику роль грає автомобіль у пасажирських перевезеннях. Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних доріг. Транспортна переущільненість у містах стала надзвичайною. Німеччина тримає сумний рекорд у Європі по транспортних жертвах. Але розширення мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.

Німеччина має розгалужену мережу річкових шляхів; вона складає 4400 км. це Рейн із припливами Мозелем, Майном і Неккаром, Везером, нижній плин Ельби, і, нарешті, на півдні – Дунай. Річкова мережа доповнена каналами, поліпшена зарегулюванням деяких рік. «Каналізирування» Неккара відкрило для річкового флоту Південь Німеччини, «каналізирування» Мозеля – прямий шлях у Францію. Річковий флот Німеччини перебудований технічно: 9/10 судів самохідні. Розміщення продуктивних сил: навч.-методич. посібник // за ред Ю.І.Пітюренко – Київ: КНЕУ, 2000

Для морського флоту Німеччини, що обслуговує величезні зовнішні перевезення, характерно досить швидкий розвиток, а тому – гарна технічна оснащеність. Поступово міняються і порти. Вони повинні стати доступними для великих судів, зокрема для супертанкерів, маються достатні глибини, гарна система зв'язку з хінтерландом. Однак на всім узбережжі Німеччини, крім «нафтового» Вільгельмхафена, немає портів, здатних приймати суди водотоннажністю 100 млн. т. Головні порти країни – Гамбург, вантажообіг якого понад 50 млн. т., і Бремен – Бремерхафен, що має вантажообіг близько 26 млн. т., - лежать в естуаріях рік Ельби і Везера. Вони здатні приймати лише суди малого тоннажу. Зараз ведуться поглиблені роботи, побудований канал «Північ-Південь», що зв'язує Гамбурзький порт із системою внутрішніх водяних шляхів, створені спеціальні причали для контейнерних вантажів.

Основу транспортної системи Німеччини складають федеральні залізниці, що знаходяться у власності держави. Їхня довжина – 40,9 тис. км., 16 тис. км. з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км. автомобільний парк – 42,5