За вартістю машинобудівної продукції в розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в світі.

5. Проблеми і перспективи розвитку і розміщення транспорту регіону

Автомобільна промисловість Німеччини почала виходити з періоду спаду, що продовжувався кілька років. Підприємства автомобільної індустрії стали розвиватися більш динамічно, виробництво стало гнучкіше, зросла продуктивність, значно скоротилися терміни розробки і впровадження нових моделей автомобілів і технологічного устаткування, збільшився приплив інвестицій. Так, у 1996 році в автомобілебудування було додатково вкладене 14,2 млрд. марок, тобто на 25% більше, ніж у 1995 році, а за 1997 рік обсяг інвестицій збільшився ще на 13%.

Тільки асигнування на НІОКР у 1997 році склали 13,6 млрд. марок (на 50% більше, ніж у 1990 році). При цьому число робочих місць у німецької авто індустрії з 1991 року збільшилося на 14 тис. місць і досягло 670 тис. чоловік, що відповідає щорічному росту приблизно на 3%. Якщо збережеться досить високий рівень попиту на легкові автомобілі у світі, обсяги продажів німецької автомобільної промисловості досягнуть у 1998 році рекордного рівня і складуть 4,95 млн. штук легкових автомобілів, перекривши рекордні показники 1992 року, коли було випущено 4,86 млн. машин.

2000 рік для автомобілебудівельників Німеччини був одним із самий успішних, оборот промисловості склав близько 365 млрд. німецьких марок, що означає збільшення на 8% у порівнянні з 1999 роком. Число зайнятих у галузі збільшилося і досягло 755 тис. чоловік. Союз підприємств автомобільної промисловості Німеччини (VDA) вважає, що досягнутий рівень виробництва і продажів збережеться й у подальшому, чому будуть сприяти тенденція зниження цін на паливо для автомобілів, ріст купівельної спроможності населення Німеччини завдяки проведеним у країні податковим реформам і розмаїтість моделей, що збільшується. Президент VDA Бернд Готтшальк вважає, що в 2004 році ріст обороту автомобільної промисловості буде відбуватися багато в чому за рахунок підвищення якості автомобілів і більш широкого впровадження таких систем, як електронне упорскування дизельного палива, антиблокування гальм, кондиціонування повітря, радіонавігаційні системи. У 2000 році збільшення на 27 тис. чоловік зайнятих у промисловості відбулося в основному на підприємствах, що випускають ці спеціальні системи.

У 2003 році німецький автопром має намір знову перебороти пятимиллионную оцінку у виробництві легкових автомобілів. Насамперед зарахунок великої кількості нових моделей (наприклад Фольксваген Гольф V, Форд-Фокус-Вэн, БМВ 5-ої серії) http://www.krone.de/de/group/index.html і інтенсивної роботи на експортному напрямку. Загалом, автоиндустрия Німеччини розраховує на стабілізацію кон'юнктури галузі лише до кінця 2004 - початку 2005 року. До того ж середній вік німецького флоту легкових автомобілів відносно високий, що сигналізує про зростаючу потребу в його заміні. Тривалого ж підйому автовиробники очікують тільки в 2005 році.

Висновки

З проведеного дослідження можна зробити висновки, що транспортна система Німеччини розвинена, сучасна, комплексна і густа. Вона виконує не тільки внутрішні функції, а й здійснює міжнародний транзит населення і вантажів. Це випливає з центрального положення країни в Європі. Транспортна інфраструктура продовжує вдосконалюватись. Німеччина бере участь у створенні європейської системи автострад і трансєвропейських швидкісних залізниць.

Переміщення вантажів здійснюється залізницями, автомобілями, трубопроводами і водними шляхами, людей — автомобілями, залізницею і авіатранспортом. У країні зареєстровано понад 40 млн. легкових і 3 млн. вантажних автомобілів. Німецька «Люфтганза» є однією з найбільших і найдосконаліших авіакомпаній світу. Вона здійснює польоти як у національних межах, так і в усі куточки Землі.

Специфікою Німеччини є розвинений внутрішній водний транспорт, який здійснює 1/5 перевезень вантажів.

Структурні зрушення у машинобудуванні Німеччини відбуваються у двох напрямах. По-перше, змінюється основа для зростання традиційних галузей машинобудування внаслідок розвитку науки. Змінився характер продукції у давніх галузях машинобудування (у верстатобудуванні, у випуску рухомого складу для залізниць тощо). По-друге, розвиваються нові наукомісткі галузі машинобудування (автоматика, радіоелектроніка, устаткування для атомної промисловості, верстатів з ЧПУ, робототехніка тощо).

Отже, тривалими пріоритетами у структурній політиці транспортного машинобудування мають стати:

— соціальна переорієнтація комплексу, передбачуване пришвидшене нарощування випуску продукції для споживчого сектора (включно з технічно складними виробами народного споживання, що є одним з найперспективніших напрямів та вузьким місцем у задоволенні споживчого попиту; обладнання для сфери послуг);

— екологізація виробництва, що передбачає випуск ресурсозбережних видів техніки, застосування ресурсозбережних технологій машинобудівного виробництва, розширення використання прогресивних конструкційних матеріалів.

Такі зрушення у машинобудуванні треба трактувати як закономірні, і це підтверджується світовим досвідом. У машинобудівному комплексі Німеччини протягом тривалого часу спостерігається тенденція відносно зменшувати питому вагу старих, традиційних і збільшувати частку нових, наукомістких виробництв, що викликано, насамперед, істотними змінами у структурі кінцевого продукту у бік електронної техніки, засобів автоматизації, приладів та іншої наукомісткої продукції.

Список використаної літератури

В.М. Юрківський. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

«Объединенная Германия: политико-, экономико- и социально-географические аспекты», -С.Н. Раковский

«ФРГ после объединения», - С.Б. Лавров

«Экономическая география», - И.А. Родионова, Т.М. Бунакова, М. 2001

Мотылев В.Е. Экономическая история зарубежных стран. М., 1961.

Розміщення продуктивних сил: В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 546 с.

Розміщення продуктивних сил: навч.-методич. посібник // за ред Ю.І.Пітюренко – Київ: КНЕУ, 2000

С.І. Іщук Розміщення продуктивних сил: теоретико-методологічні основи – Київ, 1997

С.І. Іщук Розміщення продуктивних сил: теорія, методи, практика – Київ: видавництво європейського університету фінансів та інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 1999

Сборник документов по истории нового времени. Экономическое развитие и внутренняя политика стран Европы и Америки.1870-1914 гг. Сост.: Остриков П.И., Вандель П.П. М.,1989.

Семенов Г. Розвиток