слова чи словосполучення серед наявних чи відомих вам. Тут не завжди можуть допомогти універсальні правила: у кожному конкретному випадку знову й знову доведеться шукати відповіді, гортаючи словники, звертаючись до власного мовного досвіду, пригадуючи прочитане й почуте.
Чим вища загальна і мовна культура службової особи, тим вужчим стає для неї діапазон вибору слова: для такої людини між словами повістка і порядок (денний) вибору немає, це два різних слова, яких не можна замінити одне одним: повістка — це коротке повідомлення про щось, а ще —попереджувальний сигнал на залізниці, а порядок денний — це перелік питань, які обговорюються на зборах, на засіданнях, на нарадах.
При постійній і наполегливій праці над собою чуття мови такої освіченої людини вестиме її все ближче до того єдиного слова, яке в цьому контексті якнайточніше передаватиме потрібний відтінок думки, усі інші варіанти будуть здаватися їй недосконалими або просто неграмотними. Якщо для людини, яка не дуже глибоко знає українську мову, слова напрям і напрямок абсолютно тотожні, то для людини, яка досконало оволоділа нормами української літературної мови, це не зовсім тотожні слова: так, коли йдеться про шлях розвитку чогось, про якусь течію в суспільному чи літературному розвитку, — вживається лише слово напрям (так само у військових документах, у картографуванні та ін.). Коли ж ідеться про переміщення в просторі (рух матеріального тіла) — тоді напрямок (машина поїхала у цьому напрямку).
Висока мовна культура досягається не одразу: не можна протягом короткого часу досконало опанувати всі тонкощі вибору слова. Починати треба від найпростішого.
Висновки
Уже сьогодні помітно активізувалась сфера публічного ділового мовлення. В центрі уваги суспільства стає людина.
У сфері ділового мовлення відходить у минуле безликий канцелярсько-бюрократичний жаргон, яким послуговувалися і в писемному, і в усному спілкуванні. Поступово утверджується в усіх суспільних сферах — і в офіційно-діловій також — виразно індивідуалізоване мовлення, яке розкриває сутність особистості, її інтелект, культуру, освіченість, своєрідність. На перший план виходить ступінь оволодіння усіма стильовими тонкощами української літературної мови, вміння послуговуватися ними в офіційно-діловій сфері.
Література
Коваль А. Ділове спілкування. – К., 1992.
Коваль А. Слово про слово. – К., 2001.
Корніяка О. Мистецтво ґречності. – К., 1995.
Культура ділового спілкування. – К., 2000.
Культура української мови. – К., 1990.