Тема: Статистичні методи виявлення і кількісної оцінки основної тенденції розвитку (на прикладі зайнятості населення).

План.

Вступ.

Економічно активне населення (робоча сила) є частиною населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Чисельність економічно активного населення включає зайнятих і безробітних і виміряється стосовно обстежуваного періоду.

Рівень економічної активності населення— це частка економічно активного населення в загальній чисельності населення.

До зайнятого відносяться обличчя обох статей у віці 16 років і більше, а також обличчя молодших віків, що у розглянутий період:

а) виконували роботу з найманню за винагороду на умовах повного чи неповного робочого часу, а також іншу роботу, що приносить доход, незалежно від термінів одержання безпосередньої оплати або доходу за свою посаду. Не включаються до складу зайнятих зареєстровані безробітні, виконуючі оплачувані суспільні роботи, отримані через службу зайнятості, а також учні і студенти, що виконують оплачувані сільськогосподарські роботи з напрямку навчальних закладів;

б) тимчасово були відсутні на роботі через чи хворобу травми; відходу за хворими; щорічної чи відпустки вихідних днів; компенсаційної чи відпустки відгулів; відшкодування понаднормових робіт або робіт у святкові (вихідні) дні; роботи зі спеціального графіка; перебування в резерві (що має місце при роботі на транспорті); установленого законом відпустки по вагітності, родам і відходу за дитиною; навчання, перепідготовки поза своїм робочим місцем, навчальної відпустки; відпустки без чи збереження зі збереженням змісту з ініціативи адміністрації; страйку, інших подібних причин.

в) виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.

До безробітного відносяться обличчя 16 років і більше, що у розглянутий період:

а) не мали роботи (дохідного заняття);

б) займалися пошуком роботи, тобто зверталися в державну чи комерційні служби зайнятості, використовували або розташовували оголошення в печаті, безпосередньо зверталися до адміністрації підприємств (роботодавців), використовували особисті зв'язки чи уживали заходи щодо організації власної справи;

в) були готові приступити до роботи.

При віднесенні до безробітного повинні бути дотримані одночасно всі три критерії, перераховані вище. До безробітного відносяться також обличчя, що навчаються по напрямку служби зайнятості. Учні, студенти, пенсіонери й інваліди враховуються в якості безробітних, якщо вони займалися пошуком роботи і були готові приступити до неї, відповідно до критеріїв, викладеними вище.

У складі безробітних виділяються обличчя, не зайняті трудовою діяльністю, зареєстровані в службі зайнятості в якості шукаючих чи роботу визнаних безробітними.

Рівень безробіття — це питома вага безробітних у чисельності економічно активного населення.

Тривалість безробіття — проміжок часу, протягом якого людина шукає роботу (з моменту початку пошуку роботи і до моменту чи працевлаштування до настання розглянутого періоду), використовуючи при цьому будь-які способи.

Економічно неактивне населення — населення, що не входить до складу робочої сили, включаючи обличчя молодше віку, установленого для виміру економічно активного населення. Величина економічно неактивного населення також виміряється стосовно обстежуваного періоду. Цю частину населення складають наступні категорії:

а) учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денну аспірантуру і докторантуру);

б) обличчя, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсії по втраті годувальника при досягненні ними пенсійного віку;

в) обличчя, що одержують пенсії по інвалідності (I, II, III груп);

г) обличчя, зайняті веденням домашнього господарства, відходом за дітьми, хворими родичами і т.д.;

д) зневірені знайти роботу, тобто обличчя, що припинили пошук роботи, вичерпавши всі можливості її одержання, але які можуть і готові працювати;

е) інші обличчя, яким немає необхідності працювати, незалежно від джерела їхнього доходу.

Статус зайнятості визначається для економічно активного населення (тобто як для зайнятих, так і для безробітних).

Економічно активне населення поділяється на наступні групи.

1. Наймані робітники, діяльність яких чи керується здійснюється відповідно до встановленого набору правил. При цьому основні фонди, деякі чи всі інструменти, робочі приміщення, як правило, є власністю інших облич.

2. Обличчя, що самостійно забезпечують себе роботою. Сюди відносяться наступні чотири категорії: працюючі на індивідуальній основі, роботодавці, неоплачувані працівники сімейних підприємств, члени колективних підприємств. Оплата їхньої праці безпосередньо залежить від доходу, одержуваного в результаті виробництва товарів і послуг. Ці обличчя приймають управлінські рішення, що впливають на діяльність підприємств, або делегують ці повноваження, але за собою залишають відповідальність за благополуччя підприємства.

Класифікація по статусі в зайнятості здійснюється виходячи з наступних визначень.

1. Наймані робітники — це обличчя, що уклали письмовий трудовий договір, чи контракт усна угода з керівником підприємства будь-якої форми власності або окремим обличчям про умови трудової діяльності, за якої вони одержують обговорену при найманні оплату чи готівкою натурою.

Обрані, призначені чи затверджені на оплачувану посаду обличчя, включаючи директорів і керуючих підприємств, служителів релігійних культів, також вважаються найманими робітниками.

2. Обличчя, що працюють на індивідуальній основі, — це обличчя, що самостійно здійснюють діяльність, яка приносить доход, що не використовують працю найманих робітників або використовуючи його лише на дуже короткий термін (сезонні і випадкові роботи).

3. Роботодавці — це обличчя, що керують власною часткою (сімейним) підприємством, фермою, а також обличчя, зайняті професійною чи діяльністю ремеслом на самостійній основі і постійно використовують праця найманих робітників.

Роботодавцем є керуючий сімейним підприємством, якщо його родина володіє підприємством без розділу на частки володіння між членами родини і на