На відміну від коефіцієнта незайнятості цей показник відбиває ступінь незадоволеності попиту на оплачувану чи працю надлишку пропозиції робочої сили над попитом. Крім загального (стандартного) коефіцієнта безробіття застосовуються й інші показники, що характеризують різні її сторони. Наприклад, підраховують частку безробітних серед молоді, жінок, що довгостроково не мають роботи, і т.д. Стандартний коефіцієнт звичайно розраховується за визначений період, у цьому випадку беруться середні місячні (річні) показники чисельності зайнятих і безробітних. Можливо і його визначення на якусь дату. Тоді беруться абсолютні дані про число безробітних і зайнятих на цю дату.
Відносні показники характеризують ступінь залучення в народне господарство населення в цілому й окремих його вікових груп, наприклад трудові ресурси. Це такі показники, як коефіцієнт зайнятості населення, коефіцієнт зайнятості трудових ресурсів, коефіцієнт зайнятості населення працездатного віку, коефіцієнт зайнятості працездатного населення в працездатному віці.
Коефіцієнт зайнятості населення визначається по формулі
де SЗН — чисельність зайнятого населення;
S — загальна чисельність населення.
Застосування індексного методу дозволяє визначити ступінь зміни досліджуваного явища, а також показати величину впливу на цю зміну факторів, що мають функціональний зв'язок з результативним признаком.
Література.