2. Госпрозрахункова ефективність нововведень оцінює результа-тивність затрату масштабах галузі, підприємства і розраховують найчастіше як відношення прибутку до вартості виробничих фондів чи до собівартості продукції (рентабельності виробництва або продукції).

3. Порівняльна ефективність нововведень визначається у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів; як ефект може бути прийняте зростання прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанта рішення порівняно з іншими, а як затрати - додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження за кращим варіантом.

4. Абсолютна ефективність нововведень характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту рішення. Цей варіант вибирається за критерієм порівняльної ефективності - мінімуму наведених витрат.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанта рішення, в т. ч. впровадження нової техніки.

На стадії техніко-економічного обґрунтування, вибору найкращого варіанта, при формуванні планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) повинен дотримуватись народногосподарський підхід, який передбачає:

- проведення оцінки ефективності нововведень за умовами використання нової техніки з урахуванням всіх супутніх позитивних і негативних ефектів у всіх сферах народного господарства (соціальній, екологічній, зовнішньоекономічній);

- проведення розрахунку економічної ефективності всього процесу розробки і впровадження нової техніки за встановлений для кожного заходу період, включаючи НДДКР, освоєння і серійне виробництво техніки, а також період її використання у народному господарстві;

- використання у розрахунках системи економічних нормативів та інших обмежень врахування економічної нерівноцінності затрат і результатів, що здійснюють і одержують у різні моменти часу. Це досягається їх веденням до одного розрахункового року;

- використання в розрахунках єдиного у народному господарстві нормативу ефективності капіталовкладень і диференційованих тарифів, цін, що відображають якість та ефективність продукції для споживача.

Реалізація цього народногосподарського підходу зводиться до наступних етапів:

1. Із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які відповідають заданим обмеженням;

2. У кожному з вибраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічний ефект;

3. Кращим визнається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а при умові його тотожності у декількох варіантах - варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

Економічний ефект нововведень, зокрема при впровадженні нової техніки, розраховують за умовами використання нової техніки за розрахунковий період.

Сумарний економічний ефект (Ет) від реалізації певного рішення за певний розрахунковий період Т обчислюють за формулою:

Ет = Рт -Вт,

де Рт — вартісна оцінка результатів від впровадження варіанта нової техніки за розрахунковий період, грн; Вт - вартісна оцінка витрат на здійснення заходу за цей же період, грн.

Даний спосіб обчислення економічного ефекту є однаковим як при розрахунку народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження нововведень.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати до єдиного для усіх варіантів моменту часу – розрахункового року – за допомогою коефіціента а Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия. – М., 1996. – С. 164:

А = (1+Епр)’

Де Епр – коефіціент приведення різночасових витрат, що враховує норму дисконту; t – кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.

У таблиці 1 наведені значення показника а для різних років, що передують розрахунковому року або є наступними за ними.

Таблиця 1

Кількість років, що передують розрахунковому | а | Кількість років, наступних за розрахунковим | а

10 | 2,5937 | 0 | -

9 | 2,3579 | 1 | 0,9091

8 | 2,1436 | 2 | 0,8264

7 | 1,9487 | 3 | 0,7513

6 | 1,7716 | 4 | 0,6830

5 | 1,6105 | 5 | 0,6209

4 | 1,4641 | 6 | 0,5645

3 | 1,3310 | 7 | 0,5132

2 | 1,2100 | 8 | 0,4665

1 | 1,1000 | 9 | 0,4241

0 | 1,000 | 10 | 0,3855

Початковим роком розрахункового періоду вважають рік початку фінансування робіт щодо здійснення заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим – момент завершення усього життєвого циклу заходу (визначають нормативними термінами оновлення нової техніки з урахуванням її старіння).

Формування та обґрунтування науково-технічних програм

Однією з важливих форм управління розвитком науки і техніки в умовах ринку є програмування. Це стосується і умов України. Командно-адміні-стративна система передбачала планування заходів науково-технічної діяльності і наукових установ, і виробничих об'єктів. Це була система науково-технічної примусової політики, що слабко враховувала потреби виробництва - сфери споживання нововведень. У той час не існувало альтернативних пропозицій щодо розв'язання науково-технічних проблем, були обмеженими можливості чіткого визначення пріоритетних напрямків НТП через відсутність координації науково-технічних заходів у розрізі життєвого циклу нововведень і етапів їх реалізації, у міжгалузевому і міжвідомчому масштабах.

Тому почалось використання такої прогресивної форми планування НТП, як програми вже в рамках командно-адміністративної системи господарювання. Але результати від їх реалізації були малоефективними, призводили до розпорошення коштів на здійснення програм. Це пояснювалось недоліками у визначенні пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, у формальному підході до формування науково-технічних програм.

У сьогоднішніх умовах становлення ринкової економіки ситуація змінилась на краще. Науково-технічні програми почали формуватись на конкурсній основі, тобто завдання, що включають до них, відбирають за певними вимогами, хоча офіційні нормативні документи щодо визначення таких вимог поки що відсутні. Це пояснюється тим, що у країні нема орієнтації на такі науково-технічні рішення, які б відповідали потребам національної економіки в науково-технічній продукції, кон'юнктурі ринку, а не лише були б результатами науково-технічної діяльності відповідних установ.

Якщо проаналізувати механізми формування і обґрунтування державних науково-технічних програм і процес їх реалізації,