то можна спостерігати, що чітка концепція у цьому процесі відсутня і тепер. Коли розглянути структуру затрат на здійснення сучасних державних науково-технічних програм, то в них суто технічний аспект змісту запрограмованих завдань домінує над соціальними напрямками використання результатів розвитку науки і техніки. Тому має місце недостатнє узгодження змісту з найважливішими соціально-економічними завданнями на цей період. Соціально-економічні результати виконання програм майже не визна-чаються при обґрунтуванні доцільності їх здійснення.
Вимоги до відбору науково-технічних завдань і програм мають бути сформульовані у відповідному переліку питань, які разом з відповідями є основою складання бізнес-плану реалізації кожного проекту. Перелік питань як частина стандартної методичної документації для формування державних науково-технічних програм повинен відображати інформацію, яка б свідчила про соціально-економічну доцільність їх реалізації та про наявність реальних ресурсів для їх здійснення. Ці показники мають бути інформаційною базою та основою для аналізу соціальне економічної ефективності результатів НДДКР, що входять до складу науково-технічних програм Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. – К., 1999. – С. 512.
Інформаційні показники для обґрунтування науково-технічних програм можуть бути згруповані за такими напрямками:
- перспективність запрограмованих розробок;
- ринкові, науково-технічні, виробничі та фінансові критерії;
- додаткові питання (в т. ч. організаційно-облікові).
Як приклад можна розглянути вимоги до відкритого конкурсу інвести-ційних проектів за участю іноземних організацій, який проводять в Україні. Учасники конкурсу повинні визначити у своїх бізнес-планах:
а) вплив інвестицій на рівень і характер економічної ефективності вироб-ництва в Україні;
б) присутність фактора оновлення виробництва в одній або кількох галузях;
в) вплив інвестицій на продуктивність праці;
г) ефективність і технологічний рівень виробництва;
д) створення нових, конкурентоспроможних товарів в Україні.
За допомогою відповідних показників повинна здійснюватись оцінка важливості та ефективності кожного проекту. Система цих показників містить три напрямки:
- науково-технічний;
- економічний (ринковий);
- соціальний.
Перший напрямок повинен відображати сукупність науково-технічних параметрів створеної нової техніки чи технології. Але ці параметри можна об'єднати в окремі групи за узагальнюючими ознаками, оскільки для кожного виду техніки оціночних параметрів може бути кілька сотень. Цими групами параметрів є ті, що мають:
- безпосереднє економічне значення (швидкість, продуктивність нововведень, їх надійність тощо);
- соціальне значення (тобто характеризують вплив нововведення на норму і довкілля);
- економічне і соціальне значення (характеризує готову продув що потрапляє у довкілля і, можливо, забруднює його);
- нейтральні технологічні параметри, що характеризують гуманітарні напрямки розвитку науки.
Техніко-економічними параметрами нововведень і соціально-еко-номічними результатами їх використання визначаються усі інші критерії, які мають бути враховані при обґрунтуванні доцільності здійснення державних науково-технічних програм.
До критеріїв обґрунтування доцільності програм належить використання технічного і комерційного ризиків, особливо якщо вони потребують значних інвестицій. З цим критерієм тісно пов'язане з'ясування потреб у НДДКР, які передбачені програмами.
Важливим питанням є достовірне визначення ринкової потреби в результатах НДДКР, об'єктивність даних якого залежить від маркетингової роботи в науково-дослідних і проектних установах. У розвинутих країнах цю проблему вирішують за правилом альтернативного відбору проектів, які базуються на взаємоув'язці потреб споживачів науково-технічної продукції і наукових й технічних досягнень.
Обсяг виробництва і продажу продукції, заради якої створюють нову технологію, визначають ринковими потребами, оскільки обсяг продажу - це кінцевий показник успіху, зумовленого досягненням запланованих техніко-економічних показників, то саме цей критерій є одним з най-важливіших.
Комплексні науково-технічні програми повинні мати повністю завер-шений життєвий цикл науково-технічних розробок, тобто їх результати повинні бути використані у виробництві. На жаль, цей завершальний етап НДДКР програми рідко передбачають (і в плані організації, і в плані фінансування). Тому більшу частину програм завершують у лабораторних умовах Стонер Джеймс А.Ф., Долан Едвін Г. Вступ у бізнес. – К., 2000. – С. 426.
Дедалі більшої важливості для оцінки доцільності проектів набуває визначення впливу НТП на довкілля. Якщо продукція виготовлена на основі застосування нововведень, що не відповідають вимогам чинного законо-давства або підвищує насичення довкілля шкідливими речовинами, то виникає необхідність додаткових затрат на реалізацію науково-технічних програм, тобто їх подорожчання.
Наявність фінансових ресурсів є вирішальним моментом у реалізації програм. Ця проблема є особливо гострою у період інфляції. Сучасний стан фінансування програм свідчить про недостатнє врахування цього фактора на початкових етапах їх формування. Тому в процесі формування програм необхідними є дослідження і визначення можливих змін у бюджеті та рівні інфляції. Це сприятиме своєчасному розв'язанню питань обмеження фінансування окремих програм в умовах дефіциту коштів.
Кінцевою метою реалізації науково-технічних програм є досягнення очікуваних соціального і економічного ефектів, які повинні бути відо-бражені в показниках соціально-економічної ефективності діяльності підприємств, де використовують результати виконання програм. За окремими даними про підсумки виконання цих програм можна зробити висновок, що для багатьох з них є характерною висока ефективність використання науково-технічних розробок.
Проте, на жаль, загальний вплив виконання державних науково-технічних програм і взагалі всієї науково-технічної діяльності на економіку України ще не значний. Про це свідчать деякі дані про інноваційну діяльність в українській промисловості: у 2003 p. комплексною механізацією і автоматизацією займались лише п’ять проценти її підприємств, впровадженням нових маловідходних і ресурсозберігаючих технологій - теж 5%, виробництвом машин і устаткування -4,5%, а нових матеріалів і продукції - 17%. Звичайно, такі масштаби реалізації нововведень не можуть кардинально вплинути на технічний і економічний стан виробництва. Разом з цим результати НДДКР в рамках державних науково-технічних програм повинні забезпечити "технологічні прориви" у виробництві, а отже і відіграти суттєву роль у поліпшенні економічних показників його розвитку.
Науково-технічна підготовка виробничих нововведень
Наукові дослідження - це цілеспрямований процес пізнання зако-номірностей зміни