Таким чином, типологічна схема і схема класифікації створюються в результаті різних логічних процесів. Різна методика їх побудови, способи угруповання. Якщо в основі класифікації лежить насамперед диференціація ознак, то в основі типологізації — їхня інтеграція.

4. Які особливості нормативно-констатуючих виробничих видань?

Нормативний документ установлює правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів. До 1993 р. застосовувалися терміни «нормативно-технічний документ», «спеціальні види нормативно-технічних і технічних документів і літератури».

До нормативних документів по стандартизації відносяться:

1) стандарти і 2) технічні умови.

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на основі відсутності протиріч по істотних питаннях більшості зацікавлених сторін і затверджений компетентним органом. У стандарті встановлені для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів і сприятливому досягненню оптимального ступеня упорядкування у визначеній області. Це нормативне виробничо-практичне видання, що містить комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації, що встановлюються на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду і затверджуються відповідно до діючої законодавства.

Побудова стандартів усіх категорій і видів повинна відповідати наступній типовій структурі: найменування стандарту; вступна частина (при необхідності); основна частина; інформаційні дані; зміст (при великому обсязі тексту або в збірниках). Установлено вимоги до кожного з цих елементів структури, що забезпечує чіткість побудови стандарту, стислість тексту, визначеність норм, що викладаються, і правил, полегшує пошук стандартів по найменуваннях, а елементів основної частини стандарту - по нумерації, що відбиває структуру даної частини.

Оформлення стандартів засноване на застосуванні єдиних форм для обкладинки і сторінок стандартів усіх категорій, а також на використанні єдиних елементів, внесених у ці форми: позначення стандарту, порядковий реєстраційний номер (чотири знаки), а через дефіс — дві останні цифри року твердження (ДСТУ 2732-94).

5. Загальна характеристика довідкових видань

Довідкове видання (ДВ) містить короткі зведення наукового, агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформленому і розташовані в порядку, зручному для їхнього швидкого перебування, не призначені для суцільного читання.

ДВ використовуються у всіх сферах людської діяльності, від наукової праці до проведення дозвілля. Вони характеризуються високим ступенем узагальнення інформації, що досягається за допомогою стиснутого, лаконічного викладу зведень у формі готових даних, висновків, рекомендацій. ДВ — сховище ємнісної універсальної і галузевої інформації, викладеної з максимальною щільністю. ДВ відрізняється від інших видів видань структурою основного тексту. Воно складається зі статей, що містять короткі відповіді на передбачувані питання потенційного споживача, що мають значеннєву і композиційну закінченість. Довідкові статті призначені не для суцільного, а для вибіркового читання, тому групуються не в логічній послідовності, а в порядку, що дає можливість швидкого перебування необхідної інформації.

Усі види ДВ, за винятком словників, ілюструють. Ілюстрації в них несуть значеннєве навантаження, дозволяючи скоротити текст, тому що малюнок часто може замінити кілька сторінок опису.

У ДВ ретельно розроблений довідковий апарат, що сприяє пошукової орієнтації споживача: комплекс покажчиків, система посилань, що містить указівки типу «див» або виділені курсивом слова, що відсилають до тематично близьких статей, посилальні статті, що містять інформацію про статті на зазначену в заголовкові тему і т.д.

По функціональному призначенню і характерові інформації ДВ прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичні видання, словники і довідники.

6. Яке цільове призначення читацької адреси та характер інформації, що міститься в рекламного виданні?

Цільове призначення рекламного видання — сприяти реалізації товарів і послуг, створити попит на них. Воно може бути розраховане на масового споживача і на фахівця.

Специфіка інформації, зафіксованої в рекламному виданні, полягає в тому, що тут сполучиться популярний, довідковий і оціночно-рекламний текст. Більшість цих видань випускається у виді каталогів, проспектів і афіш.

Каталог містить систематизований перелік наявних у наявності предметів і послуг.

Проспект містить перелік предметів і послуг, планованих до випуску, продажеві або експонуванню.

Афіша — видання, що оповіщає про який-небудь культурний захід і призначене для розклеювання (концертна афіша).

Оформляються рекламні видання барвисто. Текст у них супроводжується великою кількістю ілюстрацій, часто багатоколірних. Велику групу складають видання, у яких переважають зображення, а текст виконує допоміжну функцію.

7. Загальна характеристика зображувальних документів

Велику частину обсягу ізовидання займає зображення, тобто відтворення мальовничого, графічного, скульптурного добутку, спеціальної або художньої фотографії й інших графічних робіт (креслень, діаграм, схем і ін.).

У ізовиданні зміст виражений зображувально-графічними засобами з коротким текстом, що пояснює, або без нього. Основне значеннєве навантаження (інформаційну функцію) несе зображення реальне існуючих об'єктів.

Загальноприйнятої класифікації ізовидання поки не існує.

Це зв'язано з визначеними труднощами:

1) наявність принципова різних різновидів виду ізовидання;

2) різні складності в техніці виконання;

3) широкий спектр конструктивних особливостей, що властиві ізовиданням у цілому і їх різновидах.

По способу зображення розрізняють фотовидання, альбоми й атласи креслень (науково-технічні, архітектурні) і видання художньо-образного характеру.

Різне читацьке призначення ізовидання. Вони розраховані на:

1) масового споживача, що розраховує елементарною початковою підготовкою в сприйнятті зображень;

2) щодо підготовленого споживача, що володіє визначеним обсягом зведень, необхідних для сприйняття ізовидання, більш складних по функціональному і читацькому призначенню;

3) споживача-фахівця, професійно зв'язаного з вивченням, виробництвом і поширенням ізовидання. Це художники, колекціонери, спеціалісти в області інформації, бібліотекарі, бібліографи, музейні працівники і т.д.

8. У чому полягає специфіка тексту ділового документу?

Текст — головний елемент документа. У