По призначенню вони підрозділяються на накази по особовому складі і по загальних питаннях.

Накази по загальних питаннях у свою чергу поділяються на ініціативних і видавані у виконання розпоряджень вищих органів.

Повне представлення про цей документ дає ініціативний наказ, що видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства). Його реквізити: назва організації і документа; дата; місце видання; номер заголовка до тексту; текст; підпис; види погоджень.

Текст наказу складається з що констатує і розпорядницької частин.

4. Журнал

Журнал — періодичне журнальне видання, що містить статті або реферати по різним суспільно-політичним, науковим, виробничим і іншим питанням, а також літературно-художні добутки, що мають постійну рубрикацію, і офіційно затверджене як даний вид видання.

Журнальне видання випускається у виді блоків скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу установленого формату, видавницько пристосованого до специфіки даного періодичного видання, в обкладинці або плетінні.

Журнал як джерело інформації має свою специфіку: нескінченність і регулярність його випуску, визначену періодичність, наявність публікуємих матеріалів у виді статей, тематичну спрямованість змісту, обов'язковість твердження у встановленому порядку, особливе поліграфічне оформлення і т.п.

Журнал має постійно діючу редколегію, яка за узгодженням з директивними органами постановляє програму видання, його чітке тематичне направлення, функціональне призначення. Структуру журналу визначають рубриковані відділи (розділи) і різнорідні (по жанру, обсягу і т.д.) матеріали. Випуски журналу нумеруються протягом року при постійному заголовку.

5. Художня листівка

Листівка є найбільш розповсюдженим видом ізовидання. Це листове ізовидання установленого формату, одна сторона якого є репродукцією, малюнком або фотографією, а інша може бути використана для листа або тексту, що пояснює зображення. Листівку часто називають малоформатним листовим виданням або карткою тому, що вона друкується в основному на щільному папері.

Особливе значення для листівки має формат, його верхня межа. Основні формати — 105x148 мм, 90x140 мм і похідні від них. Листівки, що перевищують установлений формат, відносяться до репродукцій. Для листівок установлений визначений матеріальний носій (щільний папір особливого зразка), регламентовані розташування зображень, інших елементів поліграфічного виконання і т.п.

По функціональному призначенню розрізняють наступні види листівок: масово-політичні, науково-популярні і для дозвілля.

11. Які співвідношення документної та недокументної комунікації?

Документна комунікація існує паралельно з недокументною соціальною комунікацією. У недокументній комунікації інформація (повідомлення) передається в не закріпленій на речовинному носії формі — в усному мовленні, радіо- або телевізійній передачі і т.п.

Те саме повідомлення може бути передано різними каналами — телебачення, радіо, особиста зустріч, публічний виступ, вуличний щит, газета, журнал і т.п. Звідси та сама інформація (повідомлення) може бути представлена як у документній, так і недокументній формі.

Для глядача, що спостерігає пряму трансляцію з місця події, телебачення здатне створити «ефект присутності» більше, ніж радіо або книга.

Однак недокументні комунікації мають істотний недолік — інформація не може зберігатися і використовуватися в незмінному виді в майбутньому. Цей недолік практично відсутній у виниших пізніше документних комунікаціях, що зберігають і передають у просторі і в часі документну (фіксовану) інформацію.

Недоліки нефіксованого способу передачі інформації, складність, а то і неможливість збереження і передачі її в просторі і часі поставили людство перед необхідністю документування, тобто фіксування інформації на матеріальних носіях, що мають іншу природу і здатних зберігати інформацію більш довгий час.

Просторовий бар’єр. Діапазон пересування недокументованої інформації в просторі обмежений. Наприклад, звукові хвилі усного мовлення поширюються в дуже обмеженому просторі біля джерела їхнього виникнення — людини, що говорить. Просторовий бар'єр починається там, де вухо співрозмовника вже не в змозі уловити мова що говорить. Але якщо той хто говорить візьме рупор або мікрофон, він значно уменьшить просторовий бар'єр, що ще більш скоротиться при наявності засобів зв'язку, радіо, телефону, телевізора. Однак така інформація може розглядатися як умовно документна, оскільки існує можливість її відтворення.

Різні технічні засоби фіксування і відтворення, тиражування документів дозволяють перебороти просторовий бар'єр. Наявність спеціального носія дозволяє переміщати документну інформацію в просторі відповідно до потреб суспільства.

Часовий бар'єр. Матеріальний носій із закодованою інформацією поширюється не тільки в просторі, але і в часі. Передавальну інформацію документ і сприймаючий суб'єкт повинні зістиковуватися в часі. Але в реальному світі об'єкти розділені простором.

Подальше удосконалювання знакової системи, методів і способів фіксування інформації (механічний, магнітний, фотографічний, оптичний, електронний), а також матеріальної основи і форми носія (картковий, стрічковий, дискової) привело до того, що документ став одним з основних засобів передачі інформації, каналом комунікації між відправником інформації (автором) і споживачем (читачем, слухачем, глядачем).

Таким чином, документна комунікація є однієї з ведучих підсистем соціальної, що найбільше повно передає інформацію, зафіксовану в документах. Один раз виникнувши, документні комунікаційні канали постійно модернізуються (збагачуються новими технічними засобами, матеріальними носіями, знаковими системами, новими способами запису і відтворення інформації). Розвиток електронної комунікації веде до модернізації документної, їх взаємозалежному існуванню і розвиткові в майбутньому як головних підсистем соціальної комунікації.

12. Який взаємозв’язок документознавства з іншими науками? Структура сучасного документознавства

Документознавство як інтегрована наукова дисципліна тісно зв'язано з діловодством, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавством, інформатикою й ін. При більш широкому підході до складу документознавства входить історичне джерело- і музеєзнавство, семіотика, текстологія, кодикологія й інші науки. І чим вище рівень узагальнення в теоретичних