Захист прав споживачів в Україні

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Захисту прав споживачів в Україні”.

Мета написання курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних із законодавчим забезпеченням та діяльністю в сфері захисту прав споживачів в Україні.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних документів та літературних джерел, присвячених проблемам захисту прав споживачів;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Аналіз сучасного стану проблеми. Визнання специфіки прав споживачів розпочалось і у рамках ЄС з прийняттям у 1975 році Резолюції Ради щодо підготовчої програми Європейського Економічного Співтовариства стосовно політики захисту прав споживачів та інформаційної політики. Однак на початку політика захисту прав споживачів розглядалась у якості складової політики функціонування внутрішнього ринку. Пізніше, положеннями статті 153 (колишня 129А) Договору про заснування Європейського Співтовариства, її було виокремлено з-поміж інших політик Європейського Співтовариства, і Європейська Комісія взяла на себе зобов’язання щодо охорони здоров’я, безпеки та економічних інтересів споживачів, а також забезпечення реалізації права на інформацію, навчання та асоціацію. Вимог щодо захисту прав споживачів також має бути дотримано при імплементації інших політик Співтовариства.

Основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються: загальної безпеки продукції; відповідальності за недоброякісну продукцію; реклами, що вводить в оману, та порівняльної реклами; споживчого кредиту; організованих турне; зазначення цін на товари, які пропонуються споживачеві; вигляду (маркування) товару; захисту прав споживачів при укладенні договорів поза бізнес приміщеннями та укладення т.зв. договорів на відстані; захисту прав споживачів при наданні фінансових послуг, альтернативних способів вирішення спорів, обміну інформацією та ін.

Законодавство України у сфері захисту прав споживачів є досить розвиненим. Основою захисту прав споживачів є положення Розділу ІІ Конституції України, яким визначено права, свободи та обов’язки людини та громадянина і, зокрема, частина 3 статті 42, де передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Крім того, стаття 50 Конституції України передбачає право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; також гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Основний акт законодавства у сфері захисту прав споживачів – Закон України „Про захист прав споживачів” – в цілому відповідає вимогам права ЄС, а у деяких аспектах навіть пропонує споживачеві більш високий рівень захисту його прав у порівнянні із гарантіями, гармонізованими на рівні Європейського Співтовариства. Однак, необхідно брати до уваги, що у найближчому майбутньому Україна межуватиме із ЄС і тому досить гостро постає питання захищеності українського споживача проти імпортованих товарів та послуг.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що регулювання певних норм українського законодавства у цій сфері не відповідає визначеним ЄС правилам, а окремі види відносин залишаються зовсім неврегульованими. Це в основному пояснюється розширенням кола послуг та товарів, які пропонуються споживачеві і, зокрема, так званих послуг інформаційного суспільства. Тому існує необхідність внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Закону України „Про захист прав споживачів” та інших нормативних актів України стосовно захисту прав споживачів у відношенні нечесних умов у договорах із споживачами, деяких аспектів зазначення цін, захисту прав споживача при укладенні договорів щодо надання послуг за допомогою електронних засобів комунікацій (e.g. via Інтернет) та доопрацювання певних проектів нормативних актів України, наприклад Закону України „Про рекламу”, розширення повноважень адміністративних судів при розгляді ними справ щодо порушення прав споживачів та ін. Також необхідно забезпечити проведення масштабних просвітніх програм з питань захисту прав споживачів, а рівно і запровадити навчальний курс з цього питання у вузах, в рамках обов’язкового навчального курсу „Основи права України”.

В роботі розкриті наступні питання:

сутність, значення та принципи за хисту прав споживачів;

законодавство ЄС з питань захисту прав споживачів;

аналіз ситуації в Україні та можливі шляхи поліпшення.

Сфера захисту прав споживачів регулюється в Україні наступними нормативними документами:

Закон України Про захист прав споживачів: Прийнятий 12 трав. 1991 р. № 1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 30. - Ст. 379;

Концепція державної політики у сфері управління
якістю продукції (товарів, робіт, послуг);

Лист Держстандарту України «Про періодичність перевірок підприємців» від 01.03.2002 р. №3-10/8-1684;

Наказ Держпідприємництва України від 10.08.98 р. N 18 "Про порядок затвердження форми та Порядку ведення журналу відвідання суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами";

Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» від 17 серпня 2002 р. N 1177;

Указ Президента України „Про Програму захисту прав споживачів на 2003-2005 роки” від 11 грудня 2002 року N 1148/2002;

Указ Президента України від 23.07.98 р. N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"

тощо.

При написанні роботи автор використовував зазначені вище нормативні документи, підручники, монографії, статті вітчизняних і зарубіжних фахівців з питань захисту прав споживачів.

1. Сутність, значення та принципи захисту прав споживачів

В сучасному індустріалізованому суспільстві, яке пропонує великий вибір товарів та послуг, захист прав споживачів відіграє дедалі важливішу роль. Захист прав споживачів охоплює багато сфер діяльності, включаючи політику, норми та законодавство, а також стандарти, добровільно взяті на себе виробниками, продавцями та надавачами послуг. Фактором, що об'єднує усі ці