Захист прав споживачів, відповідно до ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів", здійснюється судом. Проте, на практиці майже відсутні судові справи з цього приводу. Але це проблема не стільки в законодавстві, скільки в самій судовій системі, оскільки фізичні особи не зовсім вірять в можливість свого реального захисту відповідними структурами.

Однак, незважаючи на зазначене вище, в повній мірі положення Директиви 98/27/ЄС та Рекомендацій 98/257/ЄС і 2001/310/ЄС не відображені в законодавстві України. Проте, оскільки Рекомендації не є обов'язковими, то зазначені Рекомендації (98/257/ЄС та 2001/310/ЄС) можна взяти до уваги при здійсненні в Україні адміністративної реформи. Так само, в процесі адміністративної та судової реформи необхідно врахувати положення Директиви 98/27/ЄС.

Закон України „Про захист прав споживачів" є загальним в масиві законодавства у цій сфері, саме тому питання захисту прав споживачів передбачено в інших законах та підзаконних актах.

Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини". Законом встановлено правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини.

Зазначений Закон містить певні незначні аспекти, передбачені у Директиві 2001/95/ЄС. Однак предмет цієї Директиви є іншим, тому необхідно повністю адаптувати у наше законодавство цей акт ЄС. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики розробив законопроект „Про загальну безпеку продукції", який знаходиться на узгодженні в Кабінеті Міністрів України.

Із Законом України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" пов'язаний Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". В цьому Законі прописано механізми вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля, чим уже виконано окремі норми Директиви 2001/95/ЄС.

На сьогоднішній день фактично відсутнє відображення в українському законодавстві принципів Директиви 85/374/ЄЕС. Деякою мірою це висвітлено в Законі України "Про захист прав споживачів" (ст.17) та новому Цивільному кодексі України. Свого часу був розроблений відповідний законопроект "Про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції", однак він був відхилений Верховною Радою України. В даний час Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики розробив новий законопроект „Про відповідальність за дефектну продукцію", який знаходиться на узгодженні в Кабінеті Міністрів України.

Директива 88/378/ЄЕС відображена в українському законодавстві тільки в тій частині, що продукція (куди можна віднести, згідно загального визначення, іграшки) повинна бути безпечною, усі інші положення Директиви ще чекають на своє втілення в законодавство. Проте, з цього питання розроблений спеціальний проект Технічного регламенту з підтвердження відповідності щодо безпеки іграшок, який базується на нормах Директиви 88/378/ЄЕС, і який зараз знаходиться на узгодженні в Кабінеті Міністрів України.

Окремого нормативного акту, який би стосувався косметичної продукції в сфері захисту прав споживачів немає, однак окремі принципи Директиви 76/768/ЄЕС відображені в Законі України "Про захист прав споживачів" - що продукція повинна бути безпечною. Тому дана Директива теж потребує ще свого втілення в українське законодавство. Можливо це зробити за аналогічною схемою застосованою до Директиви 88/378/ЄЕС про безпеку іграшок, тобто через розробку спеціального Технічного регламенту.

Закони України "Про рекламу" і "Про захист від недобросовісної конкуренції" заторкують майже усі питання, що передбачені в Директиві 84/450/ЄЕС (наприклад, поняття реклами, поняття порівняльної реклами, заборона незаконної реклами тощо), навіть інколи більш повно і детально, тому необхідно внести тільки незначні, інколи уточнюючі зміни до вказаних вище законів. Слід вказати, що Закон України „Про рекламу" прийнятий у новій редакції в червні місяці 2003 року.

Українське законодавство на рівні законів не містить норм щодо споживчого кредиту, хіба що в загальних рисах в новому Цивільному кодексі України (в розділах про договори та зобов'язання) та незначне регулювання відбувається на рівні підзаконних актів (наприклад, Інструкція про продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит, затверджена Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 30.07.85 № 299). Однак ці акти не охоплюють усі питання, передбачені в європейському законодавстві. Тобто з цього питання існує часткова відповідність Директиві 87/102/ЄЕС про споживчий кредит. Однак, з огляду на те, що в ЄС готується нова редакція Директиви 87/102/ЄЕС, Україні можливо не слід поспішати із прописанням норм цієї Директиви в національне законодавство.

Хоча ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" вказує, що умови договорів, які обмежують права споживачів, є недійсними, однак дана норма є достатньо абстрактною і її не можна вважати відображенням положень Директиви 93/13/ЄЕС. Тому можна стверджувати, що в цьому аспекті українське законодавство необхідно привести у відповідність з вимогами Директиви 93/13/ЄЕС.

Що торкається вказання цін, то це питання врегульовано: в Законі України „Про ціни і ціноутворення", наказі Міністерства зовнішній економічних зв'язків і торгівлі України „Про затвердження Інструкції про порядок позначення цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування" від 4.01.97 р. № 2 та постанові Кабінету Міністрів