України „Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" від 8.02.95 р. № 108. В цих актах достатньо детально визначаються: принципи встановлення та застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням; вимоги щодо порядку позначення роздрібних цін на товари народного споживання; основні вимоги до торговельного обслуговування громадян тощо.
З цього приводу слід відзначити, що за своїм змістом Директиві 98/6/ЄС найбільше відповідає Інструкція про порядок позначення цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування. Тому для з'ясування відповідності норм цієї Інструкції нормам Директиви 98/6/ЄС необхідно провести порівняльно-правове дослідження.
Хоча Закон України "Про туризм" встановлює основною метою забезпечити захист інтересів туристів (ст. 3), однак він торкається організаційних питань і не містить заходів по захисту споживачів, тобто Закон не містить положень, які б відповідали Директиві 90/314/ЄЕС. Тут необхідно вказати на те, що в червні місяці 2003 року Верховною Радою був прийнятий в новій редакції Закон України „Про туризм", який враховує положення Директиви 90/314/ЄЕС. Однак на Закон накладено вето Президента.
Директиви 85/577/ЄЕС та 94/47/ЄС поки що не знайшли свого відображення в українському законодавстві, хіба що в загальних положеннях про договори та зобов'язання нового Цивільного кодексу України Деякою мірою Директива 97/7/ЄС прописана в Правилах продажу товарів на замовлення та вдома у покупців, які затверджені наказом МЗЕЗторгу від 29.03.99 № 199, де прописуються правила продажу товарів, які покупець замовляє за допомогою телефону, комп'ютера та інших технічних засобів.
Положення Директиви 1999/44/ЄЕС відображено у Законі України „Про захист прав споживачів" (ст. 13, ч. 4 ст.19) та Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку гарантійного обслуговування або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів" №506 від 11 березня 2002 р. Але для більш повного з'ясування відповідності норм Закону та Постанови нормам Директиви 1999/44/ЄЕС необхідно провести порівняння цих документів.
Серед інших важливих нормативно-правових актів, що стосуються захисту прав споживачів слід відзначити:
Постанова Кабінету Міністрів України „Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" №215 від 2 березня 1994 р. та №172 від 19 квітня 1994 р.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок зняття з виробництва та експлуатації, вилучення з реалізації, повернення від споживачів недопустимо небезпечної продукції" №291 від 25 жовтня 1991 р.
Санкції за порушення прав споживачів передбачені у Законі України „Про захист прав споживачів" (ст. 23), Кодексі про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України. Зокрема в останньому акті є аж дві статті (ст.ст. 225 та 227) з цього приводу, однак в суді ще не розглядалося жодної такої справи.
Принципи державної політики у сфері захисту прав споживачів та конкретні заходи, яких мають уживати державні органи щодо цих питань, передбачено в Указі Президента України „Про Програму захисту прав споживачів на 2003-2005 p.p." №1148/2002 від 11 грудня 2002 р.
Цей Указ також містить положення про наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу в цій сфері, зокрема, що стосується загальної безпеки продукції.
З метою підвищення рівня знань споживачами своїх прав в зазначеному Указі передбачено видання спеціальної періодики (журнал, вісник) та розробка і впровадження в навчальних закладах та на телебаченні спеціальних освітніх програм.
Висновки до розділу:
Політика Євросоюзу в сфері захисту прав споживачів спрямована на захист конкретних інтересів споживачів, які відіграють важливу економічну та політичну роль у суспільстві.
Законодавство України про захист прав споживачів частково відповідає праву ЄС, а інколи встановлює вищий рівень захисту прав споживачів порівняно з вимогами ЄС.
Незважаючи на це, необхідно розробити механізми щодо реалізації деяких норм законодавства України про захист прав споживачів для того, щоб вони належним чином працювали на практиці.
Необхідно втілювати в життя заходи, спрямовані на підвищення рівня знань споживачами своїх прав.
3. Можливі напрямки вдосконалення законодавства в сфері захисту прав споживачів
Загальна оцінка наближення законодавства України до норм ЄС наведена в таблицях 3.1-3.2[13]
Таблиця 3.1
Захист економічних інтересів
Нормативно-правові акти ЄС | Законодавчі акти України | Рівень наближення
Директива 84/450/ЄЕС про неправдиву рекламу | Закон України „Про рекламу" | Гармонізація триває | Законодавство України про захист прав споживачів частково відповідає праву ЄС, а інколи встановлює вищий рівень захисту прав споживачів порівняно з вимогами ЄС. Незважаючи на те, що в Україні є нормативно-правова база із захисту прав споживачів, проте необхідно розробити механізми щодо реалізації деяких норм законодавства України про захист прав споживачів для того, щоб вони належним чином працювали на практиці.
Директива 85/374/ЄЕС про відповідальність за дефектну продукцію | Новий Цивільний кодекс України, Закон „Про захист прав споживачів" | Гармонізація триває
Директива 85/577/ЄЕС про договори укладені поза межами торгових приміщень | Новий Цивільний кодекс та Закон „Про захист прав споживачів" | Не гармонізовано
Директиви 87/102/ЄЕС про споживчий кредит | Новий Цивільний кодекс | Не гармонізовано
Директива 90/31 4/ЄЕС про туризм | Закон України „Про туризм" | Гармонізація триває
Директива 93/13/ЄЕС про несправедливі умови в контрактах | Новий Цивільний кодекс та Закон „Про захист прав споживачів" | Не гармонізовано
Директива 94/47/ЄС про договори щодо нерухомого майна | Не гармонізовано
Директива 97/7/ЄС про договори, що укладаються на відстані | Правила продажу товарів на замовлення та вдома у покупців, затверджені наказом МЗЕЗторгу від 29.03.99 №199 | Гармонізація триває
Директива 98/6/ЄС про вказання цін | Законі України „Про ціни і