витратами звітного періоду визнаються або змен-шення активів, або збільшення зобов'язань, яке призво-дить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати мо-жуть бути достовірно оцінені;—

витрати визнаються витратами певного періоду од-ночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;—

витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;—

якщо актив забезпечує одержання економічних ви-год протягом кількох звітних періодів, витрати визна-ються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:—

платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь ко-мітента, принципала та ін.;—

попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;—

погашення одержаних позик;—

інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;—

витрати, які відображаються зменшенням власно-го капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгал-терського обліку (П(С)БО).

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звіт-ності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтер-ського обліку П(С)БО 16 „Витрати”. Визнання витрат та їх склад наведено на рис. 1.

Рис. 1 Визнання витрат та їх склад

Такий поділ витрат обумовлений не їх економічною природою, а іс-нуючим підходом до визначення фінансових результатів поточної діяль-ності підприємства та прийнятим порядком оподаткування прибутку.

Перелік витрат, що згідно із законодавчою регламентацією відно-сяться на собівартість продукції підприємства для розрахунку величини оподаткованого прибутку, характеризує бух-галтерський підхід до їх формування. Цей підхід грунтується на захи-сті інтересів бюджету, розміри надходження в який не мають зменшува-тись через безгосподарність, нераціональне використання ресурсів. Так, до складу витрат не включаються втрати товарів понад норми при-родного убутку, відсотки за прострочений кредит, штрафи, що сплачую-ться стороннім організаціям, витрати на утримання об'єктів невиробни-чої сфери і таке інше.

Реальний розмір поточних витрат торговельного підприємства, що відображає витрати на просте відтворення, більший за витрати, що від-повідають бухгалтерському підходу до їх формування.

З економічної точки зору витрати – це виражені в грошових одиницях „втрачені можливості”, які могли бути отримані при найбільш вдалому використанню ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь якого ресурсу, використаного для виробництва продукції, робіт чи послуг, дорівнює його вартості при найкращому з усіх можливих варіантів його використання. Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання.

Розрахунок економічних витрат має важливе значення для прийняття управлінських рішень про доцільність подальшого використання труда і капіталу в конкретній сфері діяльності. Якщо економічний прибуток вище нуля, то вкладання ресурсів доцільно, однак слід прийняти до уваги можливий приток додаткових ресурсів ззовні, і як наслідок – більш жорстока конкуренція. Від’ємне значення економічного прибутку слід розглядати як попередження про негативні тенденції у розвитку даної справи. Для прийняття кінцевого рішення, слід вдатися до більш поглибленого економічного аналізу. Нульовий прибуток свідчить про стійке становище підприємства на ринку, при якому його діяльність забезпечує отримання нормального прибутку, тобто такого, при якому відсутні економічні фактори для переміщення ресурсів в іншу сферу діяльності.

На відміну від економічних, бухгалтерські витрати складаються з факторів виробництва, придбаних за ринковими цінами. Поняття економічного і бухгалтерського прибутків буде відрізнятись на величину неявних витрат які в бухгалтерському обліку не враховуються (фактори виробництва, якими володіє підприємство).

За економічним характером витрати на виробництво продукції поділяються на (рис. 3):

Рис. 3 Класифікація витрат на виробництво продукції за економічними елементами

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції: сировина та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій, паливо й енергія на технологічні цілі, зворотні відходи (вираховуються), основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати,

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей підприємства.

1.2. Критичний огляд нормативно-правової інформації з питань обліку, аналізу і аудиту витрат на виробництво продукції

Економіко-правовий аналіз нормативної бази обліку, аналізу і аудиту витрат на виробництво продукції підприємства розглянемо за допомогою табл. 1.2.1.

Таблиця 1.2.1

Нормативні документи з обліку, аналізу і аудиту витрат на виробництво продукції підприємства

№

з/п | Коли і ким затверджено (номер, дата) | Зміст документа | Де використовується

1 | 2 | 3 | 4

1. | “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”. Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV, зі змінами і доповненнями | Визначає порядок ведення бухгалтерсь-кого обліку | Для організації бухгалтерського обліку

Продовження таблиці 1.2.1

1 | 2 | 3 | 4

2. | Закон України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 18.02.97 р. № 477\97-ВР, зі змінами і доповненнями | Викладаються основні положення щодо оподаткування прибутку. Уводяться нові терміни: валові доходи і валові витрати, податковий період і т.п. | Для визначення оподатковуваного прибутку

3. | Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 167\97-ВР, зі змінами і доповненнями | Визначає платників податків, об'єкти, базу, ставки оподатковування, містить перелік операції що звільнені від оподатковування. | Для визначення податку на додаткову вартість

4. | Закон України "Про аудиторську діяльність" Закон України від 22 квітня 1993 р. №3125-XII, ", зі змінами і доповненнями.

України від 18.12.98 р. №73 | Цей Закон визначає правові основи