по видах дивідендів (привілейовані, звичайні), а також джерела покриття витрат (чистий прибуток звітного року; засобу резервного капіталу).
Облік покриття збитку. У рамках облікової політики організації повинні бути визначені джерела покриття збитку, що може бути утворений за результатами діяльності за рік.
Такими джерелами відповідно до пункту 51 Методичних указівок по звітності й Інструкції з застосування Плану рахунків можуть бути:
1. засобу резервного капіталу (дебет рахунка 82 "Резервний капітал" кредит рахунка 84);
2. засобу додаткового капіталу (за винятком сум приросту вартості майна по переоцінці) (дебет рахунка 83 "Додатковий капітал" кредит рахунка 84);
3. цільові внески засновників (дебет рахунка 75кредит рахунка 84);
4. засобу нерозподіленого прибутку минулих років - запис оформляється між, що відкриваються для мет контролю за покриттям збитку до рахунка 84 субрахунками;
5. за рахунок доведення величини статутного капіталу до величини чистих активів (дебет рахунка 80 "Статутний капітал" кредит рахунка 84);
Якщо відповідних джерел для покриття збитку не вистачає, приймається рішення про залишення на бухгалтерському балансі непокритого збитку (маючи у виді списання його в майбутні звітні періоди) Основы бухгалтерского учета. Под ред. Сац Б. / М.: 1995г.
Саме порядок, а також і послідовність списання перерахованих вище джерел у погашення збитку, визначаються обліковою політикою організації.
В обліковій політиці організації відбиває й інша інформація, що стосується позикових засобів (пункт 32 ПБУ 15/01); нематеріальних активів (пункт 31 ПБУ 14/2000), звітних сегментів (ПБУ 12/2000); доходів (пункт 17 ПБУ 9/99) і витрат (пункт 20 ПБУ 10/99).
Висновок .
Таким чином, кожне підприємство має можливість вибрати будь-який прийнятний для себе варіант обліку по тим або інших питаннях у залежності від специфіки діяльності підприємства. Цю можливість підприємства мають завдяки обліковій політиці.
Поряд з перевагами облікова політика має ряд проблем. У першу чергу, ця недосконалість законодавчої бази по бухгалтерському обліку . По-перше, нині існуючі законодавчі документи не можуть передбачати всіх особливостей діяльності підприємств. У зв'язку з чим підприємства змушені розробляти власні положення , що вони повинні чітко обґрунтувати й аргументувати. По-друге, у нормативних актах, де говориться про способи бухгалтерського обліку в першу чергу прийнятих ПБУ, дуже часто зустрічаються слова і словосполучення "може використовувати", "можуть бути", "дозволяється" і т.д. Таким чином, не ясно: чи будь-яка варіантність, що допускається нормативними актами по бухгалтерському обліку , є елементом облікової політики. У третіх, обговорення вимагає питання про терміни внесення змін в облікову політику організацій. З одного боку, ПБУ "Облікова політика організацій" не виключає можливості внесення змін у зміст облікової політики організації протягом звітного року. З іншої сторони п. 4 ст.6 Закону РФ " Про бухгалтерський облік" введений у дію з 28.11.96 зробити цього не дозволяє.
Єдиний, очевидний висновок з усього вище сказаного полягає в тому, що законодавцям усе-таки необхідно забезпечити таку технологію створення нормативних і законодавчих актів, які б не штовхали підприємства на пошуки відповідей на питання, яке ж законодавство в даному випадку "краще порушити".
В другу чергу, взаємозв'язок між бухгалтерським обліком і податковим правом спричиняє ряд проблем, зв'язаних з податків.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ