Господарство як суб’єкт ринкових відносин

Зміст

Вступ

Мета даної роботи полягає в дослідженні таких питань, як ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти, особливості господарювання в Україні на сучасному етапі.

Завдання роботи полягає в: вивченні наукової літератури, нормативних документів, періодичних видань, що стосуються даної теми, аналізі і узагальненні отриманої інформації оформленні результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність дослідження полягає в тому, що ринкова трансформація, яка відбувається в Україні вимагає розвитку різних суб’єктів господарювання – домогосподарств, підприємств всіх форм власності, підприємництва яке сприятиме активізації структурної перебудови економіки, створенню додаткових робочих місць, забезпеченню швидкої окупності витрат, оперативному реагуванню на зміни споживчого попиту. Саме тому виникає потреба у значних теоретичних та практичних знаннях з питань функціонування господарства в ринковій економіці.

Предметом дослідження в роботі виступають ринкові відносини, а об’єктом дослідження є суб’єкти господарювання в Україні.

В роботі розкриті наступні питання:

Ринкове господарство і його основні суб'єкти: ринкове господарство як невід'ємний компонент товарного виробництва; суб'єкти ринкового господарства.

Господарство як суб'єкт ринкових відносин: домашнє господарство в сучасній економіці; підприємство та підприємництво, їх роль в ринкових відносинах; сільське господарство та його місце в структурі ринкових відносин.

При написанні роботи автором були використані Закони України та інші нормативні документи, підручники, монографії, наукові статті вітчизняних та зарубіжних фахівців з економічної теорії, політекономії, макро- та мікроекономіки, підприємництва тощо.

1. Ринкове господарство і його основні суб’єкти

1.1 Ринкове господарство як невід'ємний компонент товарного виробництва

Ринок — досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких від-творюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва. Див. Економічна теорія: політ економічний аспект. Під ред. Г.Климка. К:ВШ, 1997р., С.160

Саме вони і є тим "робочим одягом", в якому діють економічні закони суспільного виробництва, тобто утверджується природний хід господарського життя суспільства.

З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

Ринкове господарство в країнах, в економіці яких панувала адмі-ністративно-командна система, практично не застосовувалось. Це призвело до некоректного заперечення товарного виробництва, а отже, і до відторгнення відпрацьованих віками регуляторів і струк-тур господарського життя.

Аналіз відносин, що характеризуються категорією "ринкове гос-подарство", слід здійснювати щонайменше в трьох аспектах: історико-цивілізаційному, об'єктно-суб'єктному та за фазами суспільного виробництва. Існує розмежування поняття "ринкове господарст-во" також за політико-адміністративними ознаками, що мають по-хідний характер.

У сучасній науковій літературі, в політичних і законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюють з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використо-вувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції.

В економічній системі ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які відбивають зба-лансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господар-ських суб'єктів; з другого — воно генерує безперервність процесу відтворення, його цілісність. Виходячи з останнього, ринок є скла-довою частиною, компонентом ринкового господарства. Ринкова економіка — це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентно виявляються у господарському житті. Формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва.

Ринок як спосіб організації товарного виробництва можна пода-ти за схемою, наведеною на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Схема ринку як способу організації товарного виробництва

Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар (технологія, ресурси)? Які будуть витрати виробництва? Для кого призначе-на вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?

Суть кожного ринкового господарства — додатковий продукт як конкретне вираження підтвердження суспільно корисної праці. В. Камаев. Учебник по основам экономической теории. с. 130

Конкурентно-ринкове середовище визначає найжиттєздатніші структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вмін-ня рахувати витрати й прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатним зв'язком є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.

Концепції ринкового господарювання включають право господарюючого суб'єкта оперативно розробляти і здійснювати ефек-тивні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інте-ресами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур уп-равління економікою від економічних інтересів господарюючого суб'єкта. Долішній М., Кравців В., Симоненко В. Концептуальна модель державної регіональної політики України Національна академія наук України, Інститут регіональних досліджень, Львів, 2001, С-70

Загальнолюдська практика господарювання виробила два фак-тори, що спонукають всіх учасників виробництва працювати сум-лінно й високоефективно. Це, з одного боку, реальна можливість значного економічного зиску, відчутного виграшу на основі підприємливих управлінських задумів та гнучких багатоваріантних ма-неврів, а з другого — цілком реальна можливість провалу, тобто неминучої економічної відповідальності за рішення, що прий-маються.

Можливість економічного провалу визначається реальними умо-вами господарської діяльності, рівнем наукової зваженості запро-грамованих маневрів. Будь-яка форма господарювання й підприєм-ницької діяльності, що припускає підвищення витрат виробництва або відстає щодо оновлення продукції, призводить до втрати спо-живачів на користь конкурентів. Звідси неминуче падіння прибут-ків і, якщо не буде прийнято ефективних заходів, — банкрутство.

При пануванні адміністративно-командних методів керівництва для господарських суб'єктів (велике підприємництво чи окремий працівник) головне завдання полягає не в тому,