Вирішальним кроком до ринкового господарства є якнайшвид-ше зростання самостійних товаровиробників — власників індиві-дуальних, колективних, кооперативних, без яких ринкова економі-ка неможлива. Зародження й подальший розвиток прошарку гос-подарів як основних суб'єктів ринкової економіки в змозі завести механізм товарно-ринкової саморегуляції в Україні, розпочати інтенсивну самоорганізацію всієї економічної системи при активній регулюю-чій і цілеспрямовано підтримуючій участі держави.

2. Господарство як суб’єкт ринкових відносин

2.1 Домашнє господарство в сучасній економіці

Сучасну ринкову (змішану) економіку можна представити у вигляді наступної моделі (див. рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Зв'язки домашнього господарства.

Знайомство з цією моделлю дозволяє перейти до одного із суб'єктів ринкової економіки - домашнього господарства, що переважно представляє натуральний сектор сучасної економіки. Поряд з фірмами і державою воно є економічною одиницею, що складається з однієї чи декількох осіб, які приймають фінансові рішення і постачають економіку вихідними виробничими ресурсами. Отримані за ресурси засоби використовуються для придбання товарів і послуг, що задовольняють безпосередні матеріальні, духовні і соціальні потреби людини. Таким чином, домогосподарства - це організовані суб'єкти, що ведуть господарську діяльність для задоволення своїх потреб.

У реальній (ринкової) економіці вся маса ресурсів складає сукупний ресурсний ринок, що складається, у свою чергу, з безлічі ринків конкретних ресурсів. Власниками цих ресурсів вважаються в основному домогосподарства. У тих же випадках, коли власниками ресурсів є фірми чи держава, останні виступають як незалежні власники ресурсів, тобто як домогосподарства. Усі види оплати факторних ресурсів у повсякденній економічній ситуації виступають у вигляді узагальнюючих термінів доходу чи прибутку.

Найбільшим джерелом доходів домогосподарства є заробітна плата, що досягає в розвитих країнах трьох чвертей від загальної суми надходжень.

Домашні господарства приймають особисту участь поряд з фірмами і державою, у русі ресурсів, доходів і товарів (див рис. 2.1.).

На малюнку показано, що всі ресурси належать домогосподарствам і надходять у вигляді факторних послуг фірмам. Плата за ресурси є матеріальною основою доходів домогосподарств і використовується для покупки споживчих товарів і послуг, створених фірмами. Рух потоків ресурсів, коштів, а так само товарів і послуг здійснюється постійно. Причому грошові потоки рухаються в напрямку, протилежному руху ресурсів, товарів і послуг.

В процесі економічного кругообігу, поряд з домогосподарствами і фірмами, беруть участь різні державні і кредитно-банківські установи. Їхня участь зобов'язує і представляє можливість домогосподарствам витрачати на споживання не весь отриманий доход, тому що до податкової системи необхідно перевести частину доходів, необхідних для одержання державного бюджету. Доход, що залишився, у вигляді заощаджень зберігається в кредитних установах і йде на покупку цінних паперів, акцій, і ін. Домогосподарства одержують від держави так називані трансферні платежі у формі пенсій, пособій, стипендій тощо. На малюнку показані й інші найважливіші відносини, що виникають у процесі економічного кругообігу.

Підприємництво, його місце в сучасній економіці. Неодмінною умовою функціонування сучасної системи господарювання є підприємницька, господарська діяльність, учасники якого - підприємці, організують виробництво за рахунок власних чи позикових засобів і готові, у випадку невдачі, ризикувати своїм капіталом. Підприємницька діяльність припускає ініціативну діяльність, спрямовану на одержання прибутку чи особистого доходу, яка здійснюється на свій ризик і власну майнову відповідальність. Підприємництво припускає організацію виробничої діяльності, спрямовану на виробництво товарів і надання послуг.

Основу підприємницької діяльності складають різні форми власності, а суб'єктами цієї діяльності є фізичні особи. приватні фірми, державні структури. У сучасній економіці їхнє функціонування неможливе без сприятливого соціально-економічного клімату. Підприємець в таких умовах буде думати не тільки про максимізацію прибутку, але і про перспективний розвиток свого бізнесу.

В сучасній економіці розрізняють два види підприємницької діяльності: індивідуальна і колективна. Індивідуальна пов'язана з одержанням особистого доходу, і її особливість полягає у великій свободі індивіда, який ні в кого не повинний брати ніяких дозволів на свою діяльність. Колективне підприємницьке господарювання здійснюється колективним суб'єктом.

Суспільний сектор сучасної економіки. Суспільний сектор є рівноправним учасником ділових відносин у тому випадку, якщо він виходить на ринок з діловими пропозиціями. Останні повинні задіяти той сектор економіки, який не під силу ринковим структурам або який не приносять такий прибуток, що задовольняв би приватний бізнес. З того факту, що ринок в окремих випадках виявляється нездатним забезпечити весь комплекс товарів, необхідних для функціонування економіки і нормального життя індивідів, випливає висновок, що частину цих продуктів повинна створювати держава. Ці продукти в економічній літературі одержали назву суспільні товари і суспільні послуги. Їхнє існування пов'язане з тим, що механізм вільного ринку дозволяє споживати тільки ті продукти, на які існує попит, який виражається в грошовій формі. Але існують потреби, які ніякими грошима вимірити не можна. Наприклад, дорожня розмітка, вакцинація, утримання національних мереж комунікацій. До таких же товарів відносяться і ті, за які не можна стягувати плату з окремих індивідів (світло на міських вулицях, обслуговування інфраструктурних комплексів, вирішення екологічних проблем, поліцейська і пожежна охорона і багато чого ін.). Без державного сектора сучасна економіка обійтися не може.

Суспільні товари характеризуються рядом властивостей. Найважливішим з них є колективне споживання (дороги, водопровід, каналізація і багато чого