Особливостями приватизації в Україні на тлі глобальних тенденцій є Назарова Л. Приватизация: опыт зарубежных стран // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 6. – С. 57-58. :

1) відсутність ринкової інфраструктури;

2) відсутність у населення відповідних коштів;

3) загальний, а не локальний характер її проведення. Ринкова економіка розвивається циклічно: періоди а активного інвестування змінюються зниженням темпів у кризові періоди. Для вирівнювання цих циклічних інвестиційних тенденцій потрібне державне регулювання умов інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності повинно сприяти її активізації, мобілізації необхідних фінансових джерел.

Важливою передумовою ведення інноваційної діяльності є залучення іноземного капіталу. Для цього доцільно використовувати нові ефективні механізми приватизації, а саме:

- продаж акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі шляхом розміщення депозитарних розписок;

- продаж пакетів акцій на конкурсах та відкритих торгах;

- продаж пакетів акцій підприємств, які приватизують із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;

- спрощення процедури придбання акцій, забезпечення широкого інформування про умови акціювання та можливості заснування нових підприємств.

Для української економіки залучення іноземних інвестицій зумовлене такими потребами:

- поповнення внутрішніх заощаджень капіталу та забезпечення фінансування підприємств, галузей і секторів економіки;

- фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу та імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки;

- в ноу-хау, новому виробничому та управлінському досвіді і доступі до зовнішніх ринків;

- формування інноваційної моделі економічного розвитку.

Отже, для фінансування інноваційних проектів залучення іноземних інвестицій має дуже важливе значення. У 1998 p. наукомісткість ВВП в Україні становила 1,21%. Однак обсяг фінансування науково-технічної діяльності в розрахунку на душу населення в цьому році становив тільки 10,2 дол., тоді як у ФРН - 459, в Росії – 18,7 Сухоруков А. Инновационный фактор конкурентоспособности // Фондовый рынок. – 1999. – № 43. – С. 29. . Водночас за кількістю спеціалістів науково-технічної галузі в розрахунку на 10 тис. зайнятих в економіці Україна не уступає розвинутим державам. Отже, для форсованого інноваційного розвитку Україні потрібні інвестиційні ресурси.

Основною формою залучення іноземного капіталу для інноваційних цілей є прямі іноземні інвестиції.

За роки незалежності загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну становив майже 4 млрд. дол.; у розрахунку на душу населення в 1999 p. - 25 дол.; тоді як у Польщі - 348, а в Угорщині - 1303 Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів, 2001. – С. 449. .

Потрібно зауважити, що за останні роки ситуація з ПІІ в Україну суттєво змінилася, хоча й не може вважатися задовільною. Так, у 2000 p. ПІІ на душу населення склали 85 дол., а це означає, що їх приріст за цей період складає 2,4 рази. Однак рекордний рівень надходжень іноземних інвестицій в економіку України 1998 року так і не було перевищено.

Причин мізерних обсягів ПІІ в Україну багато. Одна із них полягає в тому, що іноземні інвестори віддають перевагу вкладенню коштів у приватні підприємства, які сертифікатна приватизація "розпорошила" серед дрібних інвесторів (акціонерів) і зробила неефективними. Дивіденди цих підприємств малі. Їх важко не тільки заробити, а й виплатити іноземному інвестору Шульга Л. А. Дивиденды: трудно заработать, ещё труднее выплатить // Фондовый рынок. – 1999. – № 33. – С. 20-21. . Серед проблем, які виникають унаслідок нарахування і виплати дивідендів іноземним акціонерам, невирішеними є: конвертація грошового еквівалента дивідендів в іноземну валюту, переведення дивідендів за кордон, подвійне оподаткування дивідендів тощо.

Протягом останніх років в державній інвестиційній політиці робиться акцент на залучення іноземних стратегічних інвесторів до приватизації великих інвестиційне привабливих підприємств. Така практика не завжди себе виправдовує, що добре видно на прикладі приватизації деяких обласних енергокомпаній. Низка так званих "стратегічних" інвесторів виявились офшорними компаніями, у відношенні яких неможливо було визначити, хто їх насправді контролює. Вищеназвані компанії прагнули встановити контроль над фінансовими потоками підприємств з метою вивозу прибутків за кордон. При цьому інвестиції у виробництво, не дивлячись на прийняті зобов'язання, не вкладались. Крім того, також практикувався продаж контрольних пакетів акцій стратегічно важливих підприємств за борги по дуже низьких цінах. Водночас, доцільно зазначити, що в Україні є приклади іноземних інвесторів, які дійсно вклали значні кошти у виробництво і в даний час успішно працюють на українському ринку та відвантажують продукцію на експорт.

В цілому, як свідчить вітчизняна і світова практика, далеко не завжди іноземний інвестиційний капітал враховує стратегічні інтереси країни-реципієнта інвестицій. Іноземні інвестиції в Україну спрямовувались переважно на придбання вже працюючих підприємств, оскільки при нинішньому інвестиційному кліматі в Україні тільки одиниці ризикують вкладати кошти в будівництво нових підприємств.

Дальший розвиток економіки України потребує розробки зваженої політики залучення довгострокових прямих іноземних і вітчизняних інвестицій в ті галузі економіки, які мають великий інноваційний потенціал. При цьому держава повинна враховувати в першу чергу всі інтереси вітчизняних інвесторів і створити рівні умови як для вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів.

Висновки

На межі тисячоліть ще раз підтвердилась істина ринкової економіки: "щоб розвиватися треба оновлюватися". Не можна подолати економічну кризу, досягти економічного зростання і підвищити рівень життя людей без інноваційної активності і науково-технічних досягнень.

Нововведення є настільки вагомими елементами економічної та соціальної стратегії, що без них неможливе визначення шляхів виведення української економіки на траєкторію сталого розвитку, тісного поєднання політики структурних змін та економічного