Аналізована система амортизації зазнавала критики з боку як вчених, так і працівників підприємств. Показово, що за результатами вибіркового обстеження, проведеного у 1999 р. Мінекономіки і Держкомстатом України, 55% опитаних підприємств висловили категорично негативне ставлення до чинного амортизаційного законодавства. Лише для 16% респондентів впровадження прискореної амортизації привело до зниження податку на прибуток, а 61% підприємств постраждали від істотного підвищення собівартості продукції через нарахування амортизації прискореними методами. У середньому по Україні заінтересованість у впровадженні прискореної амортизації висловили 19,5% підприємств, а 63% висловилися на підтримку прямолінійних методів нарахування амортизації Лях Л., Короткевич О. Основные противоречия государственной амортизационной политики и пути их преодоления // Экономист. – 2000. – № 3. – С. 104. .

Введення в дію положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”, яке може і повинне слугувати методичною основою для нарахування економічної амортизації, було здійснено без роз’яснення необхідності роздільного податкового і бухгалтерського обліку, а також пояснення сутності та цілей фіскальної й економічної амортизації. Немає цього і в інших нормативних актах.

Відповідно до стандарту, підприємствам надано право обирати будь-який метод нарахування амортизації з п’яти, запропонованих у стандарті. Серед них: прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості (залишку, який зменшується), прискореного зменшення залишкової вартості (залишку, що зменшується за подвійною нормою), кумулятивний (суми чисел), виробничий (амортизація нараховується пропорційно обсягу продукції або послуг). Перший та останній з перелічених методів за умови, що амортизаційний період дорівнює економічно раціональному строку служби засобів праці, можна віднести до неприскорених методів амортизації, а решту – до прискорених. У разі ж встановлення підприємством занижених строків корисного використання засобів праці всі розглядувані методи амортизації стають прискореними. Оскільки стандартом передбачено 9 груп основних засобів замість 3, і підприємствам надано повну свободу у виборі строку корисного використання (експлуатації) засобів праці, отже й норм амортизації, то їх кількість може бути більшою.

Фіскальну амортизацію можна проводити згідно з прискореними або неприскореними системами. В останні роки законодавства розвинутих країн дозволяють підприємствам прискорені системи з метою стимулювання інвестицій в різноманітні інноваційні проекти, але при цьому залишають їм право вибору і неприскореної системи.

В цілому можна сказати, що ідеології інноваційного розвитку найбільше відповідає метод прискореної амортизації. В. Хом'яков і В. Белінська пишуть, що "посилення конкуренції вимагає пошуку та впровадження нової техніки і нових технологій" Хом’яков В., Белінська В. Методика оцінки амортизаційної політики та окупність капітальних вкладень // Економіка України. – 1999. – № 2. – С. 29. . В цьому плані прискорене формування амортизаційного фонду розширює можливості для інновацій Орлов П., Орлов С. Прискорена амортизація і прискорене спрацювання основних фондів // Економіка України. – 1998. – № 5. – С. 30-31. . Однак слід зазначити, що не будь-який метод розрахунку амортизаційних відрахувань, коли вони прогресивно зменшуються у кожному наступному періоді, є прискореною амортизацією.

Насправді прискорену амортизацію можна забезпечити і лінійним методом нарахування. Для цього треба скоротити тривалість амортизаційного періоду порівняно з економічно раціональними термінами служби основного капіталу. Економічний ефект прискореної амортизації виражає сума додаткових засобів, що залишаються у розпорядженні підприємства.

Потрібно пам'ятати, що прискорена амортизація ефективна для рентабельних підприємств. Проте її не можна нав'язувати підприємствам збитковим, бо у них відбудеться штучне збільшення збитків. Підприємства повинні мати право вибору між прискореною і лінійною (звичайною) амортизацією. Прискорена амортизація – це передусім стимул оновлення виробництва. Водночас для збиткових вона перетворюється в гальмо інвестицій та інновацій.

Наприкінці 1998 p. Верховна Рада України ухвалила Закон, згідно з яким 10% амортизаційних відрахувань усіх підприємств вилучають до державного бюджету. Для приватних підприємств це нововведення невиправдане і протиправне. З приводу цього слушні міркування А. Безуглого: "Приватний бізнес використовує свої власні фінансові джерела, і вилучення 10% у приватних підприємств - це не що інше, як додатковий податок на приватну справу. Адже не виключена ситуація, коли приватна особа створила приватне підприємство продавши; свою квартиру з метою придбання устаткування для виробничої діяльності, а тепер її зобов'язують сплачувати частину своїх коштів невідомо куди. У такому разі приватній особі вигідніше не займатися бізнесом взагалі або приєднатися до тіньового сектора економіки, який хоча й дещо ризикований, але дає більше шансів для збереження власного капіталу" Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. – 1995. – № 5. – С. 42. .

Є й інші негативні наслідки вилучення 10% амортизаційних відрахувань. По-перше, такий податок посилює відплив капіталу з виробничої сфери у невиробничу, де "частка основного капіталу є незначною, швидкість обігу і прибуток за одне обертання значно вищі" Там само. – С. 43. ; по-друге, спонукає власників капіталу вкладати кошти за кордоном, де амортизаційна політика сприятлива для інвестора; по-третє, негативно впливає на фінансове