становище підприємств і держави, адже відрахування не сплачуватимуть "приховані банкрути та збиткові підприємства" Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. – 1995. – № 5. – С. 42. ; по-четверте, він не фактично не може дійти до кінцевого призначення (для підтримки базових галузей - літако-, судно-, і сільськогосподарського машинобудування) Прем’єрська “десятина”. Пустовойтенко захищає амортизаційні відрахування // День. – 1999. – № 73. – С. 2. , ці кошти залучаються не на інноваційні цілі, а на виплату заборгованості з зарплатні; по-п'яте, цей податок є спробою "залатати" діру у державному бюджеті, яка виникла внаслідок надмірних пільг. Наприклад, у 1998 p. юридичним особам було надано пільги на 19,7 млрд. грн. або 83,8% від фактичних надходжень. У 1999 p. сума пільг перевищила обсяги надходжень Безуглий А. Есть ли необходимость в «амортизационном налоге»? // Бизнес-информ. – 1999. – № 3-4. – С. 65. .
Реальні виробники не поділяють принципу "забери в одного - віддай іншому". Цей механізм сприяє появі корупції, бо гроші збирають з усіх підприємств, а роздають тим, хто найменш ефективно розпоряджається ними.
З приводу ухвалення Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 29 грудня 1998 p. заступник міністра фінансів В. Регурецький заявив, що Кабінет Міністрів України вносив проект централізації амортизаційних відрахувань саме державних підприємств, а депутати поширили його дію на всі підприємства. Амортизація стала базою для нарахування платежу, і вийшов "податок на амортизацію".
У червні 1999 p. BP України схвалила Закон України "Про внесення змін у Закон "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до нього ліквідовано норму про 10% податок на амортизаційні відрахування.
Згідно з новим Законом у 1999 p. суми амортизаційних відрахувань визначали із застосуванням до норм амортизації знижувального коефіцієнта 0,8%. За розрахунками С.Терьохіна, ці зміни дадуть змогу уникнути надмірних податків в аграрному секторі, металургії, літако- і суднобудуванні, легкій промисловості. Завдяки цьому бюджет додатково отримає 280 млн. грн. Княжанський В. Платили б усі, а отримували обрані // День. – 1999. – № 64. – С. 2.
Однак існує і альтернативна думка про те, що "будь-які вилучення і понижуючі коефіцієнти до амортизаційних нарахувань не мають під собою жодних підстав. Застосування такої практики надалі лише погіршить стан підприємств, які ще намагаються діяти" Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. – 1995. – № 5. – С. 44. .
Безумовно, залучати амортизаційні кошти для інновацій потрібно. Та рішення про вилучення повинен ухвалювати власник, а не чиновник. Держава на своїх підприємствах може ухвалювати будь-яке рішення про використання амортизаційних відрахувань. На колективних же підприємствах таке рішення про використання цих сум може походити тільки від колективного органу управління, а на приватному – тільки від його власника.
Отже, амортизаційні відрахування нині є вагомим джерелом інвестицій та інновацій на підприємствах і тому неприпустимі будь-які вилучення їх сторонніми особами.
Конкретні заходи щодо вдосконалення державної амортизаційної політики передбачено в Указі Президента України “Про концепцію амортизаційної політики” (від 7 березня 2001 р.), в якому поставлене завдання вдосконалити державну амортизаційну політику з метою підвищення заінтересованості підприємств у інвестиціях за рахунок амортизаційних відрахувань, а також виділити фіскальну та економічну амортизацію і розробити закон про амортизацію.
Нині у Верховній Раді України обговорюється проект Податкового кодексу України. В порівнянні з діючою системою амортизації, яка була введена у 1997 р. цей проект має низку важливих переваг, до них, зокрема, можна віднести надання права підприємствам обирати більш низькі норми амортизації, ніж це передбачено у Податковому кодексі (але заявити про це вони повинні тільки до початку нового звітного року) та пропозицію підвищити річні норми амортизації для всіх трьох груп засобів праці у 1,6 рази. Вони становитимуть 8, 40 і 24% (проте при цьому ніде не зазначено, що для більшості видів засобів праці використовується прискорена амортизація).
Для поліпшення інвестиційних умов інноваційної діяльності слід, однак, внести до Податкового кодексу положення згідно з яким затрати на всі види ремонтів, включаючи капітальний, мають у повному обсязі відноситися на валові затрати, а не додавати частину цих затрат до балансової вартості відповідної групи засобів праці для подальшої амортизації, як це робиться тепер і пропонується відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 2078 проекту Податкового кодексу. Як зазначають, зокрема П. Орлов та С. Орлов “Амортизаційні відрахування мають здійснюватися для нагромадження засобів на майбутні капітальні ремонти, а не для погашення вже здійснених затрат” Орлов П., Орлов С. Удосконалення державної амортизаційної політики // Економіка України. – 2003. – № 2. – С. 35., це значно збільшить інвестиційні можливості підприємства, що позначиться в першу чергу при інвестуванні інноваційних проектів.
2.2. Спеціальні економічні зони як шлях залучення інвестицій в інноваційні проекти
Стрижневим блоком економічної стратегії всіх розвинутих держав є інноваційна політика, що являє собою форми і методи державного стимулювання науково-технічної діяльності з метою широкого втілення наукових досліджень і розробок у кінцевий виробничий результат – нові конкурентноспроможні види продукції, нові технологічні процеси, нові організаційні рішення. Кожна країна, якщо вона прагне бути конкурентноспроможною у світовому розвитку, має підтримувати свій науково-технічний та освітній потенціал на належному рівні. Для реалізації стратегічних цілей перспективного розвитку в Україні необхідно спрямувати усю економічну політику на впровадження найбільш ефективних форм господарювання. Прикладом такої форми можуть слугувати спеціальні економічні зони