На основі вивчення досвіду зарубіжних країн (зокрема Росії, де наука фінансується на рівні 4% ВВП) зроблені пропозиції щодо збільшення фінансування вітчизняної науки та інноваційної діяльності щонайменше у 5 разів Крупка М. І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційної сфери // Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 77-78. , але далі пропозицій справа не йде. Припинив існування Інноваційний фонд, який фінансував приблизно 5% інноваційних проектів. Урядом і досі не створено механізму надання пільг промисловим підприємствам, що впроваджують інновації. Обсяг фінансування технологічний інновацій за рахунок держбюджету скоротився з 118,4 млн. грн. у 1999 році до 7,7 млн. грн. у 2000 році (а цей рік був для економіки найуспішнішим). Частка витрат на впровадження ресурсозберігаючих технологій у структурі фінансування науки і техніки впала з 29% протягом 1994-1996 років до 22% у 2000 році, а частка витрат на перспективні інформаційні технології – відповідно з 22-25% до 12-15% Захарін С. В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. – 2003. – № 1. – С. 17..

Отже, з урахуванням викладеного, з метою активізації інноваційної діяльності у промисловості необхідно:

- розробити і запровадити механізм надання суттєвих пільг промисловим підприємствам, що впроваджують і реалізують інноваційну продукцію (встановлення податкових канікул, фінансування частини науково-прикладних досліджень за рахунок бюджету, державне замовлення інноваційної продукції тощо);

- поширити практику прямого державного фінансування інноваційних інвестицій у межах реалізації програм модернізації промисловості (створення державних інноваційних підприємств, підтримка розвитку технопарків та ін.), причому фінансувати треба тільки ті інвестиції, ефективність яких можна спрогнозувати, оцінити і проконтролювати;

- підвищити рівень фінансування фундаментальної та прикладної науки до загальноприйнятих розмірів, ужити додаткових заходів щодо залучення молоді до наукової роботи (шляхом пільгового житлового кредитування, встановлення підвищених стипендій, збільшення оплати праці молодих учених та ін.);

- усунути можливість неоднозначного трактування вимог нормативно-правових актів щодо регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, вжити заходів із підвищення публічності й гласності (зокрема за допомогою громадських обговорень і слухань) у сфері управління інноваційним розвитком.

3.2. Реформування державної власності та залучення іноземних інвесторів в інноваційні процеси

Форми власності, які панують у суспільстві, впливають на суспільно-політичний та економічний розвиток, на інтереси різних соціальних прошарків. Вони формують економічну систему країни та мережу інституцій, які підтримують її функціонування. Приватна форма власності - це вільне, недоторкане, непорушне право володіння, розпоряджання та користування майном, послугами, благами й іншими активами. “Приватна власність дає свободу кожному індивіду” Крупка М. І., Береський Я. О., Реверчук С. К. Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. – Львів, 1999. – С. 23-24. . Відомий економіст Я. Корнаї справедливо писав, що "...треба підтримувати економічну систему, в якій домінує приватна власність" Корнаи Я. Путь к свободной экономике: десять лет спустя (переосмысливая пройденное) // Вопросы экономики. – 2000. – № 12. – С. 42. .

Проблема власності є однією з центральних в ринковій трансформації економіки. В ній концентруються і переплітаються одночасно питання економічного, фінансового, соціального і політичного характеру. З самого початку приватизації чимало економістів сподівалися на те, що задіявши механізм прріватновласницького інтересу, вона зможе забезпечити різке підвищення ефективності вітчизняної економіки, суттєво зменшити розрив з індустріальне розвиненими країнами світу.

Сучасний стан української економіки характеризується певним набором парадоксів, які “породжують несподівані і часто протилежні результати від правильних реформаторських заходів та дій” Жалило Я. Экономика парадоксов // Фондовый рынок. – 1999. – № 21. – С. 34-35. . Наприклад, прискорена і масова приватизація державного майна в Україні призвела до формування порівняно великої кількості приватних підприємств без утворення ефективного власника і тому погіршила ефективність використання суспільних ресурсів.

Приватизація має вирішальний вплив на інноваційний розвиток економіки через систему фінансових важелів.

За станом на 1 січня 2000 p. в Україні форму власності змінили 66,7 тис. об'єктів, в т.ч. з 1994 по 1999 pp. - 63,1 тис. Нині понад 70 % загального обороту промислової продукції виробляють на недержавних підприємствах. Близько 6,1 млн. громадян отримали земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь країни. Майже завершено приватизацію присадибних ділянок, їхніми власниками стали близько 11 млн. громадян. Акціонерами та власниками земельних паїв стали майже 15 млн. осіб Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів, 2001. – С. 435. .

За даними вітчизняних і зарубіжних досліджень у 2000 p. структура власності українських середніх і великих підприємств виглядає так:

55% - інсайдери (менеджери, сьогоднішні і колишні працівники підприємств);

45% - аутсайдери (зовнішні акціонери: українські громадяни, інвестиційні фонди, банки, держава, іноземні компанії) Там само. .

Найбільш ефективною формою приватизації є продаж майна. У цьому зв’язку доцільно ще раз нагадати Я. Корнаї, який цілком слушно зауважив, що “державну власність треба продавати головно аутсайдерам, віддаючи перевагу тим, хто