Розвиток архівної справи в Україні в різні періоди (на прикладі Державного архіву Сумської області)

План

Вступ

Відродження української державності, реформування суспільства надало нового імпульсу вивченню питання розвитку архівної справи в Україні в різні періоди. Україна має власні традиції, свою архівознавчу школу, які в умовах державної незалежності дістали могутній поштовх для подальшого розвитку. Сучасний етап розвитку архівної справи передбачає умови і методи роботи, які, загалом, не були властиві для архівної роботи попередніх часів; це стосується як техніки і технології роботи з архівними фондами, так і більш принципових питань, як то: демократизація і еволюційне реформування архівної системи; інтеграція архівної галузі України в міжнародний архівний простір; введення до наукового обігу розсекречених документів тощо. Звісно ж, розвиток архівної справи в Україні на сучасному етапі є неможливим без докладного вивчення історії архівної справи, адже, кінцевою метою реорганізації архівної галузі має бути створення системи, яка б органічно поєднала в собі кращі здобутки радянського і світового досвіду архівного будівництва та задовольнила потреби сучасного національного державотворення, культурного й духовного розвитку українського народу.

Отже, актуальність теми визначається необхідністю дослідження питання розвитку архівної справи в Україні в різні періоди з метою визначення основних тенденцій в українській архівній системі в історичній ретроспективі та на сучасному етапі, що дозволить провести обґрунтоване визначення напрямків та перспектив розвитку архівної справи в Україні на майбутнє.

Метою дослідження є аналіз напрямків і особливостей формування архівної системи України в минулому та сьогоденні на прикладі конкретної архівної установи – Державного архіву Сумської області, подання історії його розвитку в загальному контексті розвитку архівної справи в Україні.

Завдання дослідження зумовлені зазначеною метою і полягають у визначенні:

1. чинників, які впливали в різні періоди на функціонування Державного архіву Сумської області, з’ясування факторів та механізмів цього впливу.

2. перспектив залучення до наукового обігу розсекречених документів, переданих на загальне зберігання у 90-ті рр. ХХ ст.

2. актуальності і перспективних напрямків державної підтримки розвитку архівної справи в Україні.

3. перспективних напрямків покращення і удосконалення роботи з фондами архівів на прикладі Державного архіву Сумської області.

Хронологічні межі дослідження співпадають з періодом існування Державного архіву Сумської області і охоплюють період від 1925 р. до сьогодення (2003 р.).

Стан наукової розробки проблеми. Проблема розвитку архівної справи в Україні в різні періоди, зважаючи на її актуальність в світлі сучасних державотворчих процесів, досить добре висвітлена в сучасній науковій літературі. Так, можна відзначити археографічний збірник “Пам’ятки” (К., 1998), упорядники якого поставили собі за мету розкрити маловідомі факти архівного будівництва й подолати упереджені підходи до оцінки архівного життя в Україні. Опубліковані у виданні документи містять цінний матеріал з історії національної архівної справи і складають важливе підґрунтя для майбутніх фундаментальних історіографічних досліджень.

Залучення до наукового обігу нових джерел з історії українських архівів у роки Другої світової війни створили передумови для подолання заідеологізованості, переосмислення й об’єктивного аналізу важливих подій зазначеного періоду розвитку архівістики. Першою спробою об’єктивно висвітлити історію архівів в Україні в роки Другої світової війни була розвідка П. К. Грімстед і Г. Боряка (Доля скарбів української культури під час Другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. – К., 1991). Ґрунтовним дослідженням з історії архівної справи в період фашистської окупації радянських земель була також дисертація М. Дубик “Архівна справа в окупованій Україні (1941-1944 рр.)” (К., 1997), присвячена висвітленню стану та діяльності архівів напередодні та за часів окупації, політики окупаційних властей щодо архівів тощо.

Демократичні процеси в архівознавстві пострадянського періоду сприяли появі досліджень, проблематика яких не виникала навіть в постановочному плані. Лише у 90-ті рр. ХХ ст. дослідники змогли вивчати питання про вплив політичних репресій в Україні 1920-1930 рр. на архівну справу, свідоме нищення архівів у 1920-х рр. (так звані кампанії з утилізації), негативні наслідки підпорядкування архівних установ органам МВС та могутнім структурам партійно-бюрократичного апарату. В цьому контексті можна відзначити ґрунтовну збірку наукових праць “Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи” у 2 частинах (К., 1997), зокрема статті І. Б. Матяш “Репресоване архівознавство”; М. Ю. Чиркової “Утилізація архівів та стан архівної справи у 20-х рр.” та ін.

І. Історична ретроспектива розвитку архівної справи в Україні на прикладі Державного архіву Сумської області

1.1. Комплектування фондів Державного архіву Сумської області на початковому етапі функціонування (1925-1941 рр.)

До 1917 р. в Російській імперії не існувало державних архівів, документи перебували на відомчому зберіганні в адміністративних, військових, судових установах, в конфесійних, приватних та родинних архівах. Лише після здобуття Україною незалежності наприкінці 1917 р. була започаткована архівна реформа, що передбачала створення національного та губернських історичних архівів, губернських архівних комісій. Проте ці плани не були реалізовані, і фактично архівне будівництво почало розгортатися за російським сценарієм, відповідно до ленінського декрету 1918 p. "Про реорганізацію та централізацію архівної справи в РСФРР".

Місцеві органи радянської влади вже на початку 1919 p. розіслали до всіх волосних ревкомів розпорядження, в якому говорилося: "Архіви всіх установ повинні бути цілком захищені від пошкодження та знищення, а працівники їх повинні продовжувати свою роботу" Державний архів Сумської області / під ред. Р. Пирога, Л. Покидченко. – Суми; К., 2002. – С. 11. . Архівна робота на периферії, якою була і Сумщина, проводилася під керівництвом губернських архівних органів через своїх уповноважених по відповідних округах, які входили до відділів управління