вивезення предметів культури не входило до їхньої компетенції. Так, завдання зондерштабу архівів полягали в збереженні та впорядкуванні архівів колишнього Радянського Союзу, дослідженні їх з точки зору ідейної боротьби з противниками націонал-соціалізму. Керував відділом генеральний директор прусського та директор рейхсархіву, комісар архівної охорони д-р Ціпфель.
Слід відзначити, що фашистська стратегія щодо України (а значить і Сумщини) була направлена на максимальне використання місцевих ресурсів. Особливістю українців, на думку міністра окупованих східних земель А. Розенберга, було те, що вони мали міцні державницькі традиції, започатковані ще в часи Київської Русі. Тому політичним завданням на території України, говорив він у пам'ятній записці від 2 квітня 1941 p., буде "утвердження власного національного життя до можливого створення політичної формації, яка б мала на меті сама чи в поєднанні з районами Дону й Кавказу у формі Чорноморської конфедерації постійно протистояти Москві й оберігати німецький життєвий простір на Сході..." Індрис Н. О. Документи ДАСО про роботу шкіл, культурно-освітніх закладів, релігійних організацій у період окупації Сумщини німецько-фашистськими загарбниками // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Державного архіву Сумської області. – Суми, 2000. – С. 48. . На нараді Гітлера з керівниками Рейху 16 липня 1941 p. Розенберг говорив, що треба "підняти історичну свідомість українців", розбудити "деякий потяг до незалежності". Така тактика фашистів породжувала деяку надію в тих громадян, які мріяли про українську державу, хоча б і під протекторатом Німеччини.
Бажаючи здобути прихильність серед української інтелігенції, окупаційні власті пішли па деякі поступки у сфері культури. Про це свідчать нещодавно розсекречені фонди Державного архіву Сумської області, зокрема, газети окупаційного періоду. Усього за період окупації на Сумщині виходило 8 газет Там само. .
Відбувалося формування нової мережі освітніх закладів. Цим займалися створені при органах міського та районного управління відділи освіти та пропаганди і шкільні ради. Керівником відділу освіти та пропаганди в Сумській області було призначено В. Ніца, при безпосередньому контролі якого шкільна рада на своєму засіданні основним типом учбового закладу визнала так звану "народну школу" із чотирьохрічним терміном навчання. Якщо в січні 1942 p. в м. Суми було лише 4 початкові школи, то вже в жовтні цього ж року їх кількість збільшилась до 9.
Шкільні класи прикрашались рушниками, портретами “визволителя Гітлера” і “співця народної волі України Шевченка", а звернення до вчителів, якими рясніли сторінки газет, набули досить однозначної форми: "Треба виховати в дітей любов до України і українського народу з його славетним минулим, з його традиціями й звичаями... Українські діти мусять проникнутись почуттям вдячності великому німецькому народові, що звільнив їх вітчизну від радянського ярма" Грімстед П. Кеннеді, Боряк Г. Доля скарбів української культури під час Другої Світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. – К., 1991. – С. 301. .
У січні 1942 р. в Сумах було створене товариство "Просвіта". Таким чином, окупаційна влада визнала себе єдиним можливим авторитетом у визначанні кордонів українського відродження, закріпила обмеження діяльності "Просвіти" через її статут. "Сумське українське товариство "Просвіта" ставить своєю метою допомогти органам державної влади відродити українську національну культуру, українську мову, побут народу та його свідомість... Товариство дасть можливість українському народові знайти себе, усвідомити завдання української нації, щоб поряд і під керівництвом німецької нації здобувати краще життя" Індрис Н. О. Документи ДАСО про роботу шкіл, культурно-освітніх закладів, релігійних організацій у період окупації Сумщини німецько-фашистськими загарбниками // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Державного архіву Сумської області. – Суми, 2000. – С. 11. .
Влада преси, вплив друкованого слова - величезні, тим більше, що телебачення не було, радіо майже не працювало, лише газети виходили систематично. Тому майже з перших днів окупації Сумської області стали видаватись газети, наприклад, Суми було окуповано 10 жовтня 1941 р., а вже 19 жовтня вийшов 1-й номер газети "Сумський вісник". Газети періоду окупації переведені на загальне зберігання в 1991 p.
В Держархіві Сумської області зберігаються такі газети: "Сумський вісник" (1941-1943 pp.), "Відродження" (Ромни, 1941-1943 pp.), "Визволення" (Конотоп, 1941 - 1943рр.), "Путивлянин" (1941-1943 рр.), "Голос Охтирщини" (1942-1943 pp.), "Новин час" (Шостка, 1942-1943 pp.), "Лебединський вісник" (1942 p.) Державний архів Сумської області / під ред. Р. Пирога, Л. Покидченко. – Суми; К., 2002. – С. 71. . Всі газети, окрім путивльської, виходили українською мовою.
В газеті "Сумський вісник" так визначені завдання преси: "Широка і правдива інформація населення про події на фронті та політичні новини, боротьба словом правди з чутками, провокаційними повідомленнями й брехнею, що її поширюють вороги" Покидченко Л. А. Розсекречені друковані видання періоду окупації Сумської області – одне з джерел вивчення історії Другої Світової війни // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Державного архіву Сумської області. – Суми, 2000. – С. 71. , тобто пропаганда і контрпропаганда.
Найважливіші теми публікацій:
1. По-новому (не так, яка радянській історичній науці до 1991 p.) подається історія України:
Симон Петлюра - "любов'ю палав до народу і цією любов'ю відповідав йому народ"; “Мазепа - герой України”, розповідається про регалії УНР, публікуються матеріали про загибель під Кругами юнаків-захисників незалежної України, про голодомор та відкриття в 1943 p. в с. Марченки на Миргородщині першого пам'ятника жертвам голодомору Там само. .
2. Злочини сталінського режиму, органів ЧК, НКВД, ДПУ. Публікуються спогади людей, що побували у в'язницях НКВД, біографії Леніна, Сталіна, розповідається про діяльність комісії, яка