в напівпідвальному приміщенні площею 175 м2, штат архіву складався з 18 чоловік, на цей період основним завданням архіву було проведення науково-технічної обробки справ, які на цей час надійшли до архіву та реевакуйованих документів. В той же час архівісти проводили роботу по виявленню документів потрібних для відбудови народного господарства. Тільки використання креслень цегляних заводів, які зберігалися в архіві, дало економію в 12-15 тис. крб. Заїка Л. Я. Скарбниця людської пам’яті // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Державного архіву Сумської області. – Суми, 2000. – С. 8.
Другий етап (середина 1950-х pp. - друга половина 1960-х pp.) відображає зміни в галузі, пов'язані із загальною лібералізацією суспільного життя в країні в умовах "хрущовської відлиги", що проявилися в частковому розсекреченні документів, розширенні науково-дослідної та науково-інформаційної роботи, спрощенні доступу дослідників до архівних документів, розширенні міжнародних зв'язків архівних установ тощо. Проте вже з початку 1960-х pp. почалося поступове згортання лібералізаційного процесу, повторне засекречення документів, встановлення жорсткої цензури, посилення контролю за діяльністю архівів з боку партійно-державного апарату. Підпорядкування 1960 р. Архівного управління Раді Міністрів УРСР не спричинило радикальних змін і не виправдало надій на демократизацію галузі.
За цей час в період політичної відлиги в 1960 р. відповідно до постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 11 квітня 1960 р. архівні установи були виведені із системи МВС УРСР і увійшли до системи Ради Міністрів УРСР. Архівний відділ управління внутрішніх справ було передано в безпосереднє підпорядкування Сумському облвиконкому.
Ще однією визначною подією 60-х рр. для архіву був початок будівництва нового приміщення з архівосховищами місткістю 1 млн. 200 тис. справ, закінчене будівництво 31 грудня 1969 р. Фактично архів почав функціонувати з 1970 р. Протягом 1971 -1972 рр. були ліквідовані філіали архіву області у Конотопі та Ромнах з передачею документів до облархіву.
На цей період в архіві працювало вже 49 чоловік. Архів комплектувався не тільки документами на паперових носіях, а й фото-, кіно- і фонодокументами.
Третій етап (1970-ті pp. - 1991 p.) позначений домінуванням авторитаризму, повного контролю над галуззю з боку партійно-бюрократичного апарату щодо практичної діяльності, тематики документальних публікацій і наукових досліджень. Деякі прояви демократизації в діяльності архівів розпочалися лише наприкінці 1980-х pp. і були зумовлені кризою партійно-державної системи, яка зрештою привела до розпаду СРСР та істотних змін в організації архівної справи України.
У вересні 1991 р. до архіву області був приєднаний колишній партійний архів Сумського обкому Компартії України з документами та штатами. До архіву надійшло 217 729 одиниць зберігання. У зв’язку з демократизацією суспільства у 90-ті рр. до архіву були передані з архіву КДБ у Сумській області 78 тис. справ на колишніх “остарбайтерів” та більш ніж 6 тис. припинених позасудових кримінальних справ. Під прийом цих документів була збільшена штатна чисельність архіву до 65 штатних одиниць, яка на сьогоднішній день вже скорочена до 58 одиниць.
Висновок
Наша держава має складну і неоднозначну історію, особливо це стосується історії ХХ століття. Так сталося, що становлення сучасної архівної системи України теж припадає на цей часовий проміжок. Не виключенням є й Державний архів Сумської області. Утворений у 1925 р. він разом з усією архівною системою нашої країни пройшов складний шлях через новаторські 20-ті і драматичні 30-ті, опалені війною 40-і роки, хрущовську відлигу, роки застою і перебудови. Підбиваючи попередні підсумки можна визначити наступні тенденції у розвитку Державного архіву Сумської області:
1. 20-30-ті роки характеризувалися певними позитивними тенденціями у справі впорядкування і організації архівних фондів, в той же час підпорядкування архівної справи НКВС, не завжди продумані реформи і перетворення, а не менше того й загальна атмосфера підозрілості та страху, що панували тоді у суспільстві не сприяли ефективному розвиткові архівної справи;
2. 40-і роки стали величезним випробуванням для архівної системи України взагалі й Державного архіву Сумської області зокрема: фашистська навала призвела до значних втрат архівних фондів, але разом з тим не меншу відповідальність за загибель багатьох найцінніших документів несе і радянська влада: евакуація фондів, що не мали оперативно-пошукового значення свідомо не велася, непоодинокими були випадки знищення архівних фондів радянськими військами (тактика “випаленої землі”);
3. загальний вектор функціонування архівної системи України у 1945-1991 рр. визначався пануванням авторитарних тенденцій, невиправданим засекречуванням архівних матеріалів, обмежуванням доступу до них для науковців тощо. Пояснення цього просте – архівні матеріали проливають світло на злочинну діяльність радянської влади в Україні, розвінчують міфи радянської пропагандистської системи. Лише після здобуття Україною державної незалежності у 1991 р. стало можливим об’єктивне і неупереджене вивчення архівних документів Державного архіву Сумської області та інших архівів, що відкрило новий етап у розвитку архівної справи і тісно пов’язаної з нею історичної науки України.
ІІ. Сучасний стан та перспективи використання фондів Державного архіву Сумської області
2.1. Загальна характеристика фондів Державного архіву Сумської області
Архів сьогодні – це більш ніж 9600 фондів та 1232747 справ. Площа архівосховища становить близько 4 тис. м2. Оснащений архів сучасною технікою.
Хронологічні рамки документів архіву: 1710-2003 рр. Наявні копії окремих документів за більш ранній період. Так, у фондах повітових судів зберігаються копії опису новозбудованого міста Кам’яне (1650), відомості про міську межу Лебедина (1659), копії царських грамот дітям боярським на землі в Олешнянському повіті (1676). Крім того, в архіві виявлені копійні універсали гетьманів І. Мазепи та І. Скоропадського на маєтки (1702-1720) Державний архів