При обробці результатів контролю якості значне поширення одержав статистичний метод, заснований на застосуванні математичної статистики. Використовуються також інші методи аналізу й обробки даних, одержуваних у процесі контролю якості, наприклад: побудова й аналіз причинно-наслідкової діаграми, що по своїй структурі нагадує кістяк риби (діаграма японського вченого К. Ісікави); побудова діаграми Парето; використання різних гістограм і статистичних кривих розподілу, а також діаграм розкиду даних та інших графічних зображень даних, що характеризують якість продукції.

Якщо на графічне зображення статистично оброблених даних контролю нанести встановлені контрольні межі параметра якості, то одержимо контрольну карту. Контрольна карта — це графік зміни контрольованого параметра якості з зазначеними на ньому припустимими відхиленнями фактичних значень параметра від його номінального значення. На рис. умовно показаний приклад простої контрольної карти одного з параметрів якості.

Рисунок 2. Контрольна карта параметра якості

Р – значення параметра;

Т – час контролю;

НЗ – номінальне (встановлене) значення Р;

ВМ – верхня межа значення Р;

НМ – нижня межа значення Р;

Рф – фактичне значення контрольованого параметра (позначені крапками).

Якщо на контрольній карті значення Рф виходять за припустимі межі, то це дає привід для ухвалення рішення про зміну Рф чи встановленого значення параметра якості.

3. Інформаційне забезпечення управління якістю продукції. Ця функція спрямована на надання керівникам і інженерно-технічним працівникам служб якості достовірних даних про якість продукції на всіх стадіях її життєвого циклу. Дані про якість необхідні, як відомо, для наступної оцінки і управління якістю продукції.

4. Оперативне управління якістю продукції, що виготовляється — це розробка і реалізація необхідних заходів щодо забезпечення заданого рівня якості в процесі виробництва й експлуатації виробів.

5. Розробка і прийняття управлінських рішень по зміні якості продукції, що випускається. Ця функція управління є найбільш значимою, тому що без прийняття відповідних рішень не буває управління.

Способи прийняття управлінських рішень різні і залежать, власне кажучи, від об'єкта управління його якістю. Однак стосовно до управління якістю способи прийняття рішень носять складний (багатофакторний) компромісний і оптимізаційний чи раціональний техніко-економічний характер.

6. Розробка і реалізація цільової науково-технічної програми підвищення якості продукції підприємства. Стратегічні цілі і задачі будь-якої виробничої фірми (підприємства) вимагають систематичного і наскрізного управління якістю продукції, що передбачає планомірний вплив на її якість і технічний рівень при проведенні досліджень і розробок, при виробництві, а також при експлуатації. Для цього провідні й великі виробники продукції розробляють цільову науково-технічну програму — (ЦНТП) підвищення якості своєї продукції (програму "Якість").

Програма "Якість" зазвичай включає наступні завдання:*

доведення показників якості продукції до рівня, що перевищує світові досягнення;*

розробку вимог до технічного рівня комплектуючих виробів, сировини і матеріалів;*

створення нових матеріалів і технологічних процесів, що забезпечують необхідну якість кінцевого виробу;*

визначення обсягів виробництва і т.д.

У ЦНТП "Якість" містяться заходи щодо забезпечення виконання завдань, а також терміни досягнення запланованих результатів.

Для реалізації завдань програми "Якість" на підприємстві створюються комплексні творчі бригади (КТБ), до складу яких включаються науковці, конструктори, технології, економісти, керівники й інші фахівці. На ділянках, у цехах, в інженерно-технічних відділах і інших підрозділах підприємства в рамках КС УЯП створюються також групи якості з числа робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, що працюють у підрозділі. До складу групи входять 5—9 чоловік. Працюють вони на добровільній основі. Основні задачі груп якості: розробка і реалізація пропозицій з робочих місць по поліпшенню якості продукції, що виготовляється, удосконалюванню технологічних процесів, по організації праці і виробництва в цілому.

2.2 Якість і конкурентоспроможність продукції

Щоб продукція стала конкурентноспроможною, вона повинна виконувати свої функції краще, ніж аналогічна, мати більшу надійність чи мати інші властивості, істотні для споживача, чим та, що пропонується іншими виробниками.

Однак конкурентноздатною може виявитися також продукція рівної якості і навіть така, що трохи поступається конкуруючій, оскільки до числа умов, що цікавлять споживача, відносяться також його звичка до визначеної продукції, марки, фірми, якої-небудь особливої риси продукції, сімейна традиція чи інші подібні фактори. На конкурентноздатність продукції в останні роки усе більший вплив справляє можливість виготовлювача поставити споживачу її раніше своїх конкурентів і забезпечити краще обслуговування, кращий сервіс.

Продукція може виявитися конкурентноздатною і випадково. Така ситуація має місце при визначених економічних і організаційних умовах: найбільш часто при малому бізнесі і рідше — при середньому. Великі виробничі компанії вже давно не розраховують на випадкову конкурентноздатність своєї продукції. Вони ретельно вивчають ринок, бажання і можливості споживачів, проводячи маркетингові дослідження.

Якщо виробнику пощастило і його продукція волею випадку виявилася конкурентноздатною, то йому потрібно, по-перше, з'ясувати якомога точніше причини, що обумовили цей випадок, а по-друге, встигнути вжити заходів по збереженню свого виграшного положення.

Сучасний етап розвитку української економіки визначається також посиленням взаємозалежності виробництва і споживання. Підвищується роль споживача в оцінці якості продукції і витрат на її виробництво та споживання. У зв'язку з цим із усієї сукупності потреб доцільно виділити систему кінцевих потреб і визначити їх вплив на зростання і зміну структури суспільного виробництва. Саме тут у найбільш повному вигляді виявляється інтеграція виробництва з кінцевим споживачем.

Економічна інтеграція виробника і споживача призвела до того, що стали встановлюватися так звані витрати виготовлювача, обумовлені необхідністю підвищення якості продукції, що ним випускається і економія споживача, що досягається за рахунок використання ним продукції високої якості. Взаємна економічна зацікавленість і відповідальність між виготовлювачами і споживачами є основою переходу від діючої ціни виробництва з