Друга ознака класифікації поділяє інформаційні системи на дві групи: до першої відносяться інформаційно-довідкові системи (ІДС), які виконують пошук і виведення інформації без її обробки. Автоматизовані інформаційні системи обробки даних (АІСОД, ІСОД), що відносяться до другої групи, Об'єднують у собі інформаційно-довідкову систему і систему обробки даних. Обробка знайдених даних виконується комплексом прикладних програм. Більшість АІС побудована за принципом ІСОД.

Ступінь інтеграції даних і автоматизації керування ними є найважливішою ознакою класифікації АІС. У ранніх системах - АІС на автономних файлах (АІС АФ) - принцип інтеграції даних практично не використовувався, а рівень автоматизації керування файлами був порівняно низьким. Такі системи застосовуються і в даний час; вони ефективні у випадку вузького, спеціалізованого використання невеликим колом осіб. Високий ступінь інтеграції мають банки даних (БнД).

У порівнянні з АІС на автономних файлах у БнД збережена інформація зосереджена в єдиному інформаційному масиві - базі даних (БД), а процес маніпулювання даними автоматизований.

Останній із приведених ознак класифікації враховує розподільність компонентів АІС: локальна система розміщення на одній ЕОМ, у той час як розподілена система функціонує в середовищі обчислювальної мережі і розподілена по її вузлах (серверах і робочих станціях).

Автоматизовані банки даних

Автоматизований банк даних (БнД) - це організаційно-технічна (людино-машинна) система, що представляє собою сукупність інформаційної бази, колективу фахівців і комплексу програмних і технічних засобів забезпечення її функціонування, призначена для збереження, пошуку і видачі інформації у вигляді, зручному для користувачів.

На загальній схемі структури автоматизованого банку даних (рис.1.2) прийняті такі позначення: БД - база даних; ПП - прикладні програми користувачів банку даних; СКБД - система керування базою даних, тобто комплекс програмних засобів, який забезпечує завантаження інформації в базу даних, реорганізацію та ведення бази, пошук та перетворення інформації для забезпечення роботи програм користувачів банку даних. Розглянемо більш детально структурні складові частини цього автоматизованого банку даних.

Рисунок 1.2 - Структура автоматизованого банку даних

База даних. Відомі два підходи до організації інформаційних масивів: файлова організація та організація у вигляді бази даних. Файлова організація передбачає спеціалізацію та збереження інформації, орієнтованої, як правило, на одну прикладну задачу, та забезпечується прикладним програмістом. Така організація дозволяє досягнути високої швидкості обробки інформації, але характеризується рядом недоліків.

Характерна риса файлового підходу - вузька спеціалізація як обробних програм, так і файлів даних, що служить причиною великої надлишковості, тому що ті самі елементи даних зберігаються в різних системах. Поскільки керування здійснюється різними особами (групами осіб), відсутня можливість виявити порушення суперечливості збереженої інформації. Розроблені файли для спеціалізованих прикладних програм не можна використовувати для задоволення запитів користувачів, які перекривають дві і більше області. Крім того, файлова організація даних внаслідок відмінностей структури записів і форматів предання даних не забезпечує виконання багатьох інформаційних запитів навіть у тих випадках, коли всі необхідні елементи даних містяться в наявних файлах. Тому виникає необхідність відокремити дані від їхнього опису, визначити таку організацію збереження даних з обліком існуючих зв'язків між ними, яка б дозволила використовувати ці дані одночасно для багатьох застосувань. Вказані причини обумовили появу баз даних.

База даних може бути визначена як структурна сукупність даних, що підтримуються в активному стані та відображає властивості об'єктів зовнішнього (реального) світу. В базі даних містяться не тільки дані, але й описи даних, і тому інформація про форму зберігання вже не схована в сполученні "файл-програма", вона явним чином декларується в базі.

База даних орієнтована на інтегровані запити, а не на одну програму, як у випадку файлового підходу, і використовується для інформаційних потреб багатьох користувачів. В зв'язку з цим бази даних дозволяють в значній мірі скоротити надлишковість інформації. Перехід від структури БД до потрібної структури в програмі користувача відбувається автоматично за допомогою СКБД.

СКБД- це складна програмна система накопичення та з наступним маніпулюванням даними, що представляють інтерес для користувача. Кожній прикладній програмі СКБД надає інтерфейс з базою даних та має засоби безпосереднього доступу до неї. Таким чином, СКБД відіграє центральну роль в функціонуванні автоматизованого банку даних.

Архітектурно СКБД складається з двох великих компонент (рис.1.3). За допомогою мови опису даних (МОД) створюються описи елементів, груп та записів даних, а також взаємозв'язки між ними, які, як правило, задаються у вигляді таблиць. В залежності від конкретної реалізації СКБД мову опису даних підрозділяють на мову опису схеми бази даних (МОС) та мову опису підсхем бази даних (МОП). Слід особливо зазначити, що МОД дозволяє створити не саму базу даних, а лише її опис.

Рисунок 1.3 - Архітектура СКБД

Для виконання операцій з базою даних в прикладних програмах використовується мова маніпулювання даними (ММД). Фактична структура фізичного зберігання даних відома тільки СКБД.

З метою забезпечення зв'язків між програмами користувачів і СКБД (що особливо важливо при мультипрограмному режимі роботи операційної системи) в СКБД виділяють особливу складову - резидентний модуль системи керування базами даних. Цей модуль значно менший від всієї СКБД , тому на час функціонування автоматизованого банку інформації він може постійно знаходитись в основній пам'яті ЕОМ та забезпечувати взаємодію всіх складових СКБД і програм, які до неї звертаються.

Приведена структура притаманна усім СКБД, котрі розрізняються обмеженнями та можливостями по виконанню відповідних функцій. Отже,