Розширенням ринків збуту продукції займається зараз кожне четверте сільськогосподарське підприємство і десяте фермерське господарство, однак планується значно активізувати цю сферу. Більш того, товаровиробники різних форм власності намагаються розвивати свою діяльність за рахунок інтенсивності факторів: орієнтації структури виробництва продукції і послуг на потребі ринку, що розвивається, ретельного підбора постачальників матеріально-технічних ресурсів і споживачів виробленої продукції.

Основними конструктивними елементами нової аграрної політики повинні стати реальні довгострокові програми, у яких сукупно представлені конкретні процедури і механізми, спрямовані на рішення конкретних задач. У зв'язку з тим, що прийняті за останні роки законодавчі акти в області АПК не забезпечили системний підхід і практично не використовуються, пропонується як варіант розробити і прийняти спеціальний єдиний сільськогосподарський закон з терміном дії п'ять років, що включає основні принципи, комплексні міри і механізми нової аграрної політики. У першочерговому порядку необхідно вирішувати наступні задачі:

1.Створити економічні умови для ведення розширеного відтворення в сільському господарстві, провести цілеспрямовану роботу по оздоровленню економічного і фінансового стану сільськогосподарських підприємств:

- установити оптимальні умови співвідношення між продукцією сільського господарства й інших галузей економіки;

- гарантувати збут зробленої продукції;

- підвищити роль Агентства по регулюванню продовольчого ринку.

2. Ефективна зовнішньоторговельна політика країни.

- зняти вантаж неплатежів і боргів із сільськогосподарських підприємств, що утворилися за роки реформи.

3. Специфічний підхід до фінансово-кредитного обслуговування.

4. Проблема земельних відносин. Створення і реалізація економічного механізму переходу землі повинна будуватися на твердій юридичній базі. Такою базою може бути тільки Земельний кодекс.

5. Варто відновлювати і розвивати вітчизняне сільськогосподарське машинобудування.

2. УДОСКОНАЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Удосконалювання організації підприємницької діяльності повинне бути спрямоване на створення і впровадження нових форм господарювання, істотне скорочення втрат сільськогосподарської продукції при переробці, реалізації і збереженні, підвищення родючості ґрунтів, збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення інтересу потенційних інвесторів і пожвавлення інвестиційних потоків у цій галузі.

Серед причин невдач при реалізації проектів, можна виділити те, що сьогодні підприємства націлені на одержання тільки швидких вигод, і при прийнятті різних управлінських рішень не завжди враховуються довгострокові стратегії розвитку. Економічні ситуації в нашій країні в останні роки багато в чому сприяє створенню відносно легких і швидких доходів у сфері оптової і роздрібної торгівлі, у вільних осередках ринку некапітальних виробничих проектів.

У тваринництві як перспективні напрямки визначають наступні:

- формування черід тварин з високою продуктивністю і низьким рівнем генетичного зрушення по її рівні;

- створення й освоєння нових екологічно чистих технологій і систем виробництва продукції тваринництва для різних типів господарств;

- розробка і застосування нових типів годівлі, адекватних фактичним потребам різних генотипів тварин і з обліком, що складає у формуванні кормової бази тваринництва.

Ріст врожайності - основне джерело збільшення валової продукції рослинництва. Він досягається за рахунок:

- доведення середньої врожайності по господарству до рівня, досягнутого передовою бригадою;

- виявлення невикористаних площ орних земель;

- передпосівної обробки насінь;

- сортооновлення;

- найбільш повного використання сучасних технологій.

При розробці перспективного плану розвитку господарства враховуються природні й економічні умови, передовий досвід і рекомендації наукових установ, необхідність забезпечення безумовного виконання договорів на продаж сільськогосподарської продукції і задоволення внутрішньогосподарських нестатків.

До 2005 року планується збільшити величину удою на одну корову до 7400 кг. За рахунок цього зросте обсяг валового надою.

Так само планується збільшення виходу продукції тваринництва за рахунок підвищення величини середньодобового приросту молодняку КРС і свиней.

Крім упровадження нових технологій на темпи росту продуктивності худоби впливає розширення кормової бази.

Для розрахунку кількості кормів для усього КРС необхідно спочатку одержати загальну кількість кормів у кормових одиницях, для чого норма годівлі в к.ед. на 1 голову множимо на поголів'я. Потім отриманий результат розподіляється по видах кормів відповідно до структури раціону. Після чого к. ед. кожного виду кормів переводяться у фізичну вагу шляхом розподілу на коефіцієнт поживності.

Для складання плану забезпечення тварин зеленим кормом по джерелах його надходження потрібно мати дані про його вихід по календарних термінах.

На початку планують використання природних і поліпшених пасовищ. Порівнюючи місячну потребу в зеленому кормі з покриттям цієї потреби, установлюють чи надлишок недолік пасовищного корму за кожен місяць. Надлишок маси, отриманої в травні, червні, липні використовується на силос.

Збільшення посівних площ і врожайності сільськогосподарських культур приведе до росту їхнього валового збору.

3. ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ РИЗИК.

Підприємницький ризик можна визначити як потенційна можливість утрати чи ресурсів недоодержання доходів. В умовах ринкової економіки ризик ключовий, найважливіший елемент підприємництва. Ризикованою є будь-як господарська діяльність і ризик може бути викликаний:

- невизначеністю майбутнього;

- організаційно-економічними збоями;

- свідомим порушенням законів.

Підприємницькі ризики в аграрному секторі в меншому ступені обумовлені суб'єктивними факторами (помилковістю рішень, неефективне господарювання і т.п.) і в більшої - об'єктивними (природно-кліматичні умови, диспаритет цін на продукцію промисловості і сільського господарства, помилки в здійсненні державою діяльності по підтримці вітчизняних виробників і ін.). Це обумовлює підвищену, у порівнянні з іншими галузями, ступінь участі держави в організації і керуванні сільським господарством, отже, забезпечення частини ризиків державними зобов'язаннями.

Класифікація ризиків залежить від видів діяльності, здійснюваних організацією. Тому що виробнича діяльність може бути розділена на двох автономних складових - процесів виробництва продукції і процес її реалізації, те доцільно виділити в окремі групи виробничі і комерційні ризики.

До числа виробничих ризиків прийнято відносити наступні:

- зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зменшення продуктивності