Організація міжнародних пасажирських перевезень з метою їхньої інтеграції в міжнародну транспортну систему

ЗМІСТ

ВСТУП

Тема даної дипломної роботи – „Організація міжнародних пасажирських перевезень з метою їхньої інтеграції в міжнародну транспортну систему”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сучасним станом, проблемами та перспективами організації міжнародних пасажирських перевезень в на залізницях України.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених проблемам міжнародних пасажирських перевезень;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що Україна має винятково вигідні географічні і економічні умови для розвитку міжнародних залізничних перевезень. Після розпаду СРСР Україна успадкувала розвинену і густу мережу залізниць. Транзитне розташування України, наявність великих морських портів спричиняє те, що міжнародні перевезення складають майже половину загального обсягу перевезень Українських залізниць.

Проте науковою розробкою питань міжнародних залізничних перевезень через Україну з часів масового будівництва залізниць в другій половині ХІХ століття і до здобуття Україною незалежності займалися не у нас, а в столицях імперій – Відні і Москві.

Колишня радянська наука досліджувала питання міжнародних транспортних організацій, правового регулювання міжнародних перевезень взагалі і залізничних перевезень зокрема. Останні фундаментальні роботи на зазначену тему були видані в Москві кілька десятків років тому.

Проте з того часу в галузі міжнародних залізничних перевезень сталися значні зміни. Власне актуальність даної роботи і визначається відсутністю вітчизняної наукової школи міжнародних залізничних перевезень, геополітичним розташування України, як транзитної країни з густою мережею залізниць, грандіозними та швидкими політичними, економічними та технічними змінами, що сталися за останні десятиліття в області залізничного транспорту, необхідністю інтеграції залізничного транспорту України у світову транспортну систему.

РОЗДІЛ 1. Сучасний стан українських залізниць

Після проголошення Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акта про незалежність України майно, що було на той момент у межах кордону держави, стало її власністю. Одразу виникла гостра проблема, як організувати чітку, безперебійну роботу залізничного транспорту. Адже він, маючи екстериторіальний характер, міг успішно функціонувати тільки за умов централізованої координації роботи всіх, без винятку, структурних підрозділів, причетних до перевізного процесу.

Міністерство шляхів Російської Федерації втратило юридичне право керувати залізницями незалежної України. Але за інерцією в перші тижні залізниці, принаймні, консультувалися з ним щодо синхронізації дій транспортного конвеєра, бо не було в Україні центральної структури, яка б взяла на себе виконання цих функцій. Одночасно начальники усіх шести залізниць України: Донецької, Львівської, Одеської, Південної, Південно-Західної, Придніпровської спільно з Урядом України почали шукати вихід із складного становища.

Перед начальниками українських залізниць стала гостра проблема знайти таку форму майбутнього центрального органу управління залізничним транспортом країни, який міг би повною мірою відповідати вимогам часу. З часом прийшли до висновку, що доцільно створити корпорацію залізничного транспорту України, апарат якої виконував би обов'язки центрального управлінського органу.

З метою організації ефективного управління залізничним транспортом та забезпечення потреб народного господарства й населення в перевезеннях Кабінет Міністрів України 14 грудня 1991 року прийняв за № 356 Постанову "Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України".
Цією постановою було передбачено, що Укрзалізниця є державним органом управління, який здійснює керівництво залізничним транспортом. У її відання були передані Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна і Придніпровська залізниці та усі інші розташовані на території України підприємства, установи й організації, що були підпорядковані Міністерству шляхів СРСР.

Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця"сьогодні – це:

6 залізниць, що об'єднують всі області України

27 дирекцій залізничних перевезень

1684 станції

126 основних вокзалів

експлуатаційна протяжність головних колій- 22,3 тис.км

розгорнута протяжність колій – 30,3 тис.км

електрифікованих колій – 9169 км

68 локомотивних депо

51 вагонне депо

16 вагонних пасажирських депо

43 дистанціїї енергопостачання

69 дистанцій сигналізаціїї та зв'язку

110 дистанцій колії

38 колійно-машинних станцій

37 дистанцій цивільних споруд

23 дистанціїї навантажувально-розвантажувальних робіт

інвертарний парк вантажних вагонів – 174939 од.

інвертарний парк пасажирських вагонів – 8429 од.

інвертарний парк тепловозів – 2718 од.

інвертарний парк електровозів – 1796 од.

інвертарний парк електропоїздів – 1443 од.

інвертарний парк дизель-поїздів – 186 од.

середньоспискова чисельність працівників основної діяльності залізниць України – 375,9 тис. чол.

Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн.т. вантажів та біля 500 млн. пасажирів.

Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин.

Донецька залізниця

Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької, Луганської, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. Управління залізниці знаходиться в Донецьку. До складу залізниці входять п'ять Дирекцій по залізничних перевезеннях: Ясинуватська, Краснолиманська, Попаснянська, Луганська і Дебальцевська. Межують з ними залізниці Південна (ст. Сватове, Букіно, Лозова, Старобельськ), Придніпровська (ст. Чаплино, Камиш-Зоря),Північно-Кавказька Росія (ОП Закордонний, ст. Квашино, Красна Могила, Ізваріно, Вільхова).

Експлуатаційна довжина залізниці (2000 р.) - 2927,6 км. Донецька магістраль обслуговує Донецьку, Луганську, частково Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області. Вона поєднує в єдиний транспортний конвеєр Донбас з Наддніпрянщиною, центральні райони Російської Федерації й України з Поволжям і Кавказом. На півдні Донецька залізниця має вихід до Азовського моря через Маріупольський торговий порт. Її довжина становить 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той же час на її частку приходиться 47% навантажування і 36% вивантажування всіх залізниць України.

У межах залізниці розташовані 100 вугільновантажних станцій і найбільші на Україні сортувальні станції, на яких формуються вугільні маршрути та інші поїзди, у тому числі:
ст. Ясинувата, Дебальцеве, Красноармійськ, Попасна, Красний Лиман, Волноваха.

Залізниця в