те, що Українські залізниці є основною транспортною ланкою, що з'єднує Україну з Росією, країнами Кавказу, Західної і Центральної Європи, міжнародна транспортна система України і діюча система перевезень в умовах перебудови економіки вимагають принципових змін з метою забезпечення високої швидкості руху поїздів і скорочення часу доставки вантажів і пасажирів [2]. Значне відставання України в таких питаннях як високошвидкісні перевезення, інформація, сервіс і сучасні методи вирішення цих проблем надалі можуть привести до відтоку клієнтури, і, у свою чергу, до падіння обсягів перевезень і зменшенню прибутку.
У червні 2000 р. на Колегії Мінтрансу України розглядалась Програма оздоровлення фінансового положення залізничного транспорту. Серед намічених до реалізації заходів було прийнято рішення не допускати проведення розрахунків за перевезення вантажів через посередницькі структури. Використовуючи посередницькі структури, бартеризацію, дисконтування, демпінгування тарифів "Укрзалізниця" у 1999 році втратила 1 млрд. 200 млн. грн.
Маркетинг при організації пасажирських перевезень
Швидкість перевезень - головна мета транспортної політики, що успішно вирішується країнами Західної Європи. У багатьох європейських країнах проводиться посилена робота з модернізації залізничних ліній. Із загального полігону швидкісних напрямків 43249 км, визначених Програмою створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні від 20.03.98 №346 на 13,1% буде забезпечена намічена швидкість пасажирських поїздів 160 км/год, і вище до 2005 р.
Актуальність проблеми введення швидкісного руху в міжнародному сполученні на залізницях України зросла після розробки Концепції розвитку транспорту України на 1997-2010 р. і прийняття Кабінетом Міністрів України "Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні".
У цих документах передбачається технічна модернізація залізничних коридорів, а також підвищення швидкості руху поїздів на існуючих лініях міжнародного значення і виконання комплексу підготовчих робіт для забезпечення розвитку високошвидкісного руху в Україні. Підвищення швидкості руху поїздів - це складна проблема, яка потребує комплексного, гармонійного розвитку всіх компонентів: вагонного і локомотивного парку, колійної інфраструктури, систем централізації, автоблокування, енергопостачання і, відповідно, великих капіталовкладень.
Враховуючи вищевикладене, доцільно підвищення швидкості руху поїздів розділити на 3 етапи:
І етап - реабілітація колійної інфраструктури, приведення її у відповідність вітчизняним стандартам. Загальна вартість робіт (капітальний, середній, комплексно-оздоровчий ремонт колії, заміна рейок, шпал, стрілочних переводів) складає близько 570 млн. дол. США.
II етап - модернізація вантажного вагонного парку, обладнання його новими візками, розрахованими на швидкість до 120 км/год.; модернізація засобів СЦБ та енергопостачання. Загальна вартість 1845,7 млн. дол. США, з них 1752 - переобладнання вагонного парку.
ІІІ етап - досягнення швидкості вантажних поїздів 120 км/год., пасажирських - 160 км/год, і більше, загальна вартість 4530 млн. дол. США. На цьому етапі повинні бути ліквідовані всі пересічення залізничних колій з автошляхами на одному рівні з заміною їх шляхопроводами, та частково перебудовані криві ділянки колій. Потребує оновлення локомотивний парк, з переходом на локомотиви нового покоління.
По даним Міністерства транспорту України в найближчий час для модернізації залізниць необхідні кошти у розмірі 1 млрд. 400 млн. грн.
Аналіз інвестиційного проекту
Основним залізничним напрямком, що з'єднує країни СНД і Україну з країнами Центрально-Східної Європи і країнами Європейського Союзу (ЄС), є двоколійна електрифікована лінія Зерново-Конотоп-Ніжин-Київ-Жмерінка-Львів (980 км), де пасажирські поїзди уже зараз можуть рухатись зі швидкістю до 120 км/год.
Реконструкція і модернізація цього напрямку є для "Укрзалізниці" однією з пріоритетних сфер інвестування.
Коротко зупинимось на аналізі швидкостей руху пасажирських поїздів. Проведемо співставлення швидкостей руху за розкладом, швидкостей, що допускаються за наказами начальників залізниць, і розрахунковими швидкостями на перспективу.
Досить велика різниця між швидкістю за розкладом руху поїздів і швидкістю, що дозволяються наказами начальників Південно-Західної і Львівської залізниць вказує на один із резервів, що не використовується розробниками графіків руху. Розрахункові швидкості, отримані за результатами тягових розрахунків, можуть бути досягнуті після проведення капітального ремонту колії, заміни стрілочних переводів на головних коліях деяких станцій і після зміни параметрів окремих кривих.
Маркетингові дослідження показали, що конкурентноздатність залізничного транспорту забезпечується, якщо тривалість поїздки денним поїздом на відстань до 700 км складає 3-4 години, а нічним на відстань 800-2000 км - у межах 8-14 годин. Зараз швидкий поїзд №7/8 Київ-Прага з маршрутною швидкість 59 км/год, на відстані 625 км від Києва до Львова витрачає близько 9-ти годин. Щоб забезпечити маршрутну швидкість 90-100 км/год, і більше потрібно відновлення інфраструктури колії на напрямку Київ-Львів, що в свою чергу потребує закупівлю нових конструкцій верхньої будови колії, нової технології виконання ремонтних робіт, високопродуктивних машин та ін.
На основі закордонного і вітчизняного досвіду вчені і фахівці залізничного транспорту країни визначили концепцію організації швидкісного і високошвидкісного руху пасажирських поїздів, що передбачає поетапне підвищення швидкостей руху до 160 км/год, на існуючих лініях з наступним переходом на спорудження спеціалізованих високошвидкісних магістралей зі швидкостями руху до 250 км/год.
Вирішення сучасними методами в Україні таких проблем, як організація швидкісних перевезень, інформація, сервіс приведуть до притоку клієнтури, і, у свою чергу, до підвищення обсягів перевезень і збільшенню прибутків.
Крім вище перерахованих напрямків реструктуризації галузі необхідно сконцентрувати зусилля вчених-економістів на вирішення наступних проблем:
1. Продовжити початі дослідження з удосконалювання структури керування залізничним транспортом.
2. Розробити науково-обгрунтовану методику прогнозування найважливіших показників роботи транспорту на всіх рівнях керування галуззю.
3. Широко використовувати нормативне планування господарською діяльністю всіх галузей залізничного транспорту, щоб привести у відповідність обсяги перевезень і витрати по них.
4. Сформувати систему ринкових (комерційних) взаємин усіх підрозділів залізниць.
5. Продовжити роботу з подальшого вишукування резервів підвищення продуктивності праці, зниженню собівартості перевезень і підвищенню