Це був початок оновлення пасажирського рухомого складу. З iнiцiативи Генерального директора Укрзалiзницi Г.М.Кiрпи у 2000 р. на Ковельському депо за польською технологiєю було органiзовано капiтально-вiдновлювальний ремонт пасажирських вагонiв. Протягом того ж року було вiдремонтовано бiльше 20 вагонiв, якi поповнили пасажирськi состави. У 2001 р. за такою ж технологiєю ковельськi деповчани здiйснили капiтально-вiдновлювальний ремонт 25 вагонiв.

Взагалi, пасажирське обслуговування - проблема не проста, особливо електропоїздів примiського сполучення. У 2000 р. львівські залізничники власними силами почали здiйснювати капiтально-вiдновлювальний ремонт примiських поїздiв, і вже на початку грудня вiдправили в перший рейс за маршрутом Львiв-Трускавець електричку "Львiв’янку". Працiвники моторовагонного депо Львiв Її капiтально вiдремонтували, начинили сучасним обладнанням та красивими сидiннями. Є в цьому електропоїздi i мiнi-бар, вагони І та ІІ класу. А дизель-поїзд, який вiдпрацював понад 20 рокiв, врятували вiд здачi в металобрухт локомотивники Королева i Чопа. Поїзду дали назву "Едельвейс" і він виглядає неначе новий: у вагонах сучасне обладнання, зручнi сидiння, мiнi-бар. У 2001 р. королевськi локомотивники дали нове життя дизель-поїзду "Нарцис". Працiвники Львiвського локомотиворемонтного заводу пiдготували для залiзницi електропоїзд "Карпати", з недобудованого поїзда, який придбали у Латвiї.

За останні п’ять років залiзниця впевнено здiйснює програму електрифiкацiї колiй. До цього її спонукало, по-перше, рiзке подорожчання дизельного палива і мастил, а по-друге, електрифiкацiя вигiдна не лише з економiчної точки зору, а й екологiчної. Рух поїздiв на електротязi дешевше тепловозної в 1,3 раза. Крiм того, тепловози забруднюють повiтря, створюють у засушливий перiод небезпеку пожежi, адже поїзди курсують поблизу лісопосадок та житлових будинкiв. У серпнi 1998 р. було завершено 142-кiлометрову електрифiкацiю колiй на головному ходу Красне-Пiдволочиськ, а вже на початку 1999 р. на дiльницi Здолбунiв-Рiвне почали курсувати поїзди на електротязi. У сiчнi 2001 р. по електрифiкованiй 65-кiлометровiй дiльницi Рiвне-Кiверцi також почали курсувати поїзди на електротязi. Електрифiкатори, прийнявши теплi поздоровлення вiд владних структур, одразу ж взяли курс з Кiверцiв до Ковеля і за пiвроку електрифiкували 75-кiлометрову дiльницю Кiверцi-Ковель, а i напередоднi 10-ї рiчницi Незалежностi України здали її в експлуатацiю.

Уцілому, впродовж п’яти рокiв електрифiковано майже 300 км лiнiй, оновлено примiщення станцiй, вокзалiв, платформ, колiйного господарства, які пiсля капiтального ремонту та реконструкцiї набули вигляду неначе новозбудованих.

За роки незалежностi України колектив залiзницi зробив чимало для розвитку транспортного конвеєра, аби вiн безперебійно працював i забезпечував потреби молодої держави у перевезеннi вантажiв та пасажирiв. I це закономірно, бо магiстраль - прикордонна і зв’язує Україну з багатьма державами Заходу, що спонукає не лише до полiпшення органiзацiї перевезень, пiдвищення швидкостi передачi вагонiв, а й вiдкриття нових прикордонних переходiв, розширення i реконструкцiї розвантажувально-перевантажувальних пунктiв. Так, якщо до 1992 р. мiжнароднi пасажирськi перевезення мiж Україною i Польщею, а також транзитнi зi Сходу на Захiд здiйснювались через два українсько-польськi переходи, то тепер - через п’ять. У травнi 1995 р. було вiдкрито новозбудований пункт перестановки вагонiв на станцiї Ягодин, що на Волинi. Цей потужний об’єкт споруджено в максимально стислі строки i вiн дав можливiсть не лише налагодити рух пасажирських поїздiв по найкоротшому шляху з України до Захiдної Європи, але й заощадити кошти, якi до цього доводилось сплачувати Укрзалiзницi за перестановку вагонiв, що здiйснювалася у Брестi (Бiлорусiя). У 2000 р. залізниці вдалось здiйснити великий обсяг будiвельно-реконструкцiйних робiт на прикордоннiй станцiї Вадул-Сiрет, яка межує з Румунiєю. Тут збiльшили потужностi пункту перестановки вагонiв, оснастивши його новою технiкою. Крiм того, було споруджено маневрову вежу. Це двоповерхова будiвля, де створено прекраснi умови для працi всiх пiдроздiлiв станцiї, якi причетнi до перевiзного процесу.

Власними силами побудували перевантажувальний пункт i на прикордоннiй станцiї Мостиська-ІІ, оснастивши його сучасними козловими кранами. Це дало можливiсть без затримок перевантажувати вантажi й вiдправляти їх споживачам.

В останнi роки почали рацiональнiше використовати 397-кiлометрову широку колiю (1520 мм), яка з’єднує Україну з Польщею.

Її проклали вiд станцiї Iзов (Волинь) до Катовiц (Польща) у 1978 р., але використовувалася вона, в основному, в стратегiчних потребах. Восени 1994 р. її "розсекретили" - управлiння Львiвської залiзницi спiльно з польськими залiзничниками органiзували ознайомлюючу поїздку по нiй бiзнесменiв, експедиторiв, керiвникiв пiдприємств України, Росiї, Молдови та iнших країн. Вони ознайомилися з найкоротшим шляхом для перевезення у великих обсягах вантажiв, не перевантажуючи їх на українсько-польському кордонi на європейську колiю, причому робилося це швидко і якісно. Тепер по цiй колiї в Польщу надходить українська руда, а вiд сусiдiв - вугiлля та iншi вантажi. Ця широка колiя стає своєрiдною транспортною артерiєю для дiлового спiвробiтництва мiж країнами Сходу та Заходу.

За роки незалежностi України, незважаючи на економiчну скруту, залiзниця ритмiчно працювала, розвивалась, успiшно забезпечувала перевезення народногосподарських вантажiв i пасажирiв. Зроблено було значний крок уперед щодо її технiчного розвитку. Так, протягом 1994-1996 рр. на магiстралi вiдбулось iнтенсивне впровадження автоматизованої системи продажу квиткiв "Експрес-2", що значно пiдвищило культуру обслуговування пасажирiв. Тепер немає черг бiля квиткових кас не лише на вокзалах Львова, Рiвного, Iвано-Франкiвська, Чернівців і Тернополя, але й в багатьох iнших мiстах, хоча пасажиропотiк не зменшився. Адже для оформлення одного проїзного документа затрачається в 4 рази менше часу, нiж ранiше, бо всi операцiї виконує автоматизована система "Експрес-2".

Реставрація і оновлення вокзалiв - це багатопланова, копiтка дiяльнiсть колективу магiстралi протягом 1995-2001 рр., адже мiсто починається з вокзалу - це його обличчя, вiзитна картка. Вiд його вигляду складається перше враження про залiзницю,