У 2000 - 2001 рр. митно-тарифна політика характеризовалася такими напрямками:

зменшення максимального рівня ставок ввізного мита до рівня 25%;

зменшення кількості підакцизних товарів;

зменшення загального рівня ставок ввізного мита (номінального митного тарифу);

впорядкування рішень Уряду з питань зміни ставок ввізного мита;

зменшення кількості постанов Уряду щодо зміни ставок ввізного мита;

меншення рівня оподаткування ввізним митом текстильної продукції у зв’язку із відповідними домовленостями з ЄС;

початок застосування антидемпінгових мит;

достатньо високим залишається рівень ставок Єдиного митного тарифу щодо сільськогосподарських товарів та продуктів харчування.

У першому півріччі 2001 р. було прийнято 2 постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін і доповнень до ставок Єдиного митного тарифу України та набули чинності прийняті наприкінці 2000 р. закони України, якими змінювалися ставки акцизного збору і ввізного мита на підакцизні товари [36].

Концепція трансформації митного тарифу України.

Україна з 1994 р. веде переговори щодо приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). У зв’язку з цим національне законодавство поступово приводиться у відповідність до вимог ГАТТ і угод Уругвайського раунду (1994 р.), основним лейтмотивом яких є лібералізація міжнародної торгівлі і зняття будь-яких обмежень в цій сфері. Митно-тарифна політика є, мабуть, одним з головних напрямів такого реформування. Тому вже 6 квітня 1996 р. Указом Президента України № 255/96 була затверджена «Концепція трансформації митного тарифу України на 1996—2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ» [8].

Ця Концепція визначає основні принципи та напрямки поступового зниження ставок ввізного мита для їх реалізації українською стороною в переговорному процесі з метою забезпечення доступу до товарних ринків в рамках вступу України в СОТ.

Мета Концепції:

інтеграція економіки України в світову ринкову систему;

забезпечення доступу товарів, які експортуються з України, на зовнішні ринки (тобто створення приблизно рівних умов митного оподаткування імпортних товарів в Україні і в країнах—членах СОТ);

забезпечення стабільного і прогнозованого розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;

приведення товарної номенклатури і рівня ставок ввізного мита до норм і вимог угод СОТ і Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС 1996);

встановлення режиму найбільшого сприяння у сфері зовнішньої торгівлі з країнами—членами СОТ.

Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита не більш ніж 14% [36].

Порівнюючи рівень ставок у Єдиному митному тарифі (станом на 1.01.2001) з граничним рівнем, встановленим у Концепції трансформації митного тарифу України згідно з вимогами ГАТТ/ СОТ на 1996—2005 роки, можна виявити таке:

дорівнюють граничному рівню близько 18%;

перевищують граничний рівень близько 10%;

нижче граничного рівня близько 72% [26].

Структура ставок Єдиного митного тарифу

Динаміка зміни частки різних видів ввізного мита в структурі Єдиного митного тарифу наведена у таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

[26]

Структура Єдиного митного тарифу за період 1993—2000

Види ставок мита | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Адвалерні | 100% | 100% | 99,95 | 95,6% | 75,4% | 78,3% | 79,1% | 80,2%

Специфічні——— | 1,4% | 1,6% | 18,0% | 17,7% | 16,1%

Комбіновані— | 0,05 | 3,0% | 23% | 3,7% | 3,1% | 3,7%

До 1996 р. застосовувалися лише адвалерні ставки ввізного мита. У 1996 рішеннями Уряду були запроваджені комбіновані та специфічні ставки ввізного мита. У 1997 р. комбіновані ставки почали активніше застосовуватися і становили 23%. Впровадження комбінованих і специфічних ставок ввізного мита було направлено на запобігання заниженню суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності митної вартості товарів і на стримування ввезення низькоякісної продукції. Тобто це був один з кроків щодо підтримки національного товаровиробника і захисту внутрішнього ринку [26, 36].

На даний час основу ставок ввізного мита становлять адвалерні ставки. Специфічні і комбіновані ставки ввізного мита застосовуються до деяких товарів з 1—24 групи товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та підакцизних товарів. Зменшення показника специфічних та комбінованих видів мит також можна пояснити реальними кроками виконавчої влади щодо вдосконалення порядку контролю за визначенням митної вартості. У першому півріччі 2001 р. показники адвалерної, специфічної та комбінованої ставок ввізного мита залишались незмінними.

Показник середньоарифметичної ставки ввізного мита в Україні у 1999 р. знизився на 1,7% і на 1.01.2000 р. становив близько 11%, у 2000 р. цей показник ще зменшився і становив близько 10%, що свідчить про загальну тенденцію зниження рівня оподаткування товарів ввізним митом і характеризує на даний час перехід загального рівня тарифного захисту від помірного до відкритого (табл. 2.1.2.).

Таблиця 2.1.2.

[26]

Рівень номінальної ставки Єдиного митного тарифу (середньоарифметична ставка) в період з 11.01.1993 р. до 1.01.2000 р. у %%

1993 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

6,3 | 6,7 | 11,52 | 12,74 | 11,0 | 10,2

У першому півріччі 2001 р. показник номінальної ставки Єдиного митного тарифу не змінився і залишався таким, як і на початок року.

На даний час існує 7 тарифних коридорів з рівнями ставок 0, 2, 5, 10, 15, 20 та 25% [26, 36].

В Україні визначена верхня межа ставок імпортного митного тарифу — це 25%. Потрібно зазначити, що Концепцією трансформації митного тарифу України передбачено поступове зниження верхньої межі, і наступний етап — це 20%. На даний час питома вага ставок з рівнем ставки ввізного мита 0% становить в Єдиному митному тарифі 17%, з рівнем оподаткування 25% і більше — 10%