Розрахунки основних показників Єдиного митного тарифу свідчать про поступове приведення їх до вимог ГАТТ/СОТ і міжнародних фінансових організацій.

2.2. Практичний досвід митно-тарифного регулювання торгівлі насінням соняшника в Україні (застосування експортного мита).

Як уже зазначалося у попередніх розділах, інструменти митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі є надзвичайно ефективними з точки зору захисту національного товаровиробника і отримання відповідних надходжень до державного бюдежту. Але раціонально сформована митно-тарифна політика країни повинна сприяти розвиткові зовнішньої торгівлі, а не бути причиною зниження обсягів експортно-імпортних операцій. При чому, важливо пам’ятати, що перевищення експорту над імпортом, як правило, показує позитивний розвиток економіки країни, сприяє нарощуванню виробництва всередині країни та збільшує доходи безпосередніх товаровиробників та держави, яка отримує доходи від обкладання митом товарів, що експортуються.

Тому, цікавим є досвід України щодо запровадження експортного мита на насіння соняшнику, позитиви та негативи від справляння цього мита та суперечності, які зараз виникають навколо цього питання у Верховній Раді України та Уряді, оскільки це питання є доволі актуальним.

Закон України про зменшення ставки вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику з 23 до 17 відсотків і заборону переробки його на давальницький умовах за кордоном (заборона вивезення з митної території України насіння соняшнику, яку використовується в операціях з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах) був прийнятий Верховною Радою України попереднього скликання у червні 2001 року конституційною більшістю (363 голоси “за”). Повністю був відхилений альтернативний проект Закону про зменшення ставки експортного мита до 10 % у зв’язку з тим, що така ставка не стане перепоною для експорту насіння соняшнику, а буде компенсована зменшенням закупівельних цін.

Підтвердженням цього є досвід Росії, яка у 1999 році ввела 10 % експортне мито на соняшник, а у 2001 році – збільшила його до 20 % [37].

В порядку законодавчої ініціативи народними депутатами Верховної Ради України було розроблено внесення змін до вищезазначеного Закону України з метою відміни експортного мита на на насіння соняшнику. Але навколо цього питання виникло чимало проблем і суперечок щодо доцільності запровадження таких змін, оскільки митно-тарифне регулювання торгівлі соняшниковою олією приносить Україні, як державі, що експортує готову продукцію – олію, значні прибутки, як з боку розвитку вітчизняних виробників олії, так і з боку отримання надходжень до бюджету країни.

Тому це питання є дуже актуальним і цікавим з точки зору втрат для економіки країни, сільськогосподарських товаровиробників зокрема, у зв’язку із відміною експортного мита на соняшникову олію.

Перш за все, це пов’язано з тим, що застосування в Україні діючого на сьогоднішній день вивізного мита на насіння деяких олійних культур дозволило припинити вивезення з країни насіння олійних культур у надзвичайно великих обсягах і тим самим створило економічні умови для максимальної переробки насіння олійних культур на вітчизняних підприємствах олійно-жирової галузі, нарощування обсягів виробництва олії, маргаринової продукції, мила та інших видів продукції та сприяло зростанню доходів бюджету.

За рахунок збільшення обсягів переробки олійного насіння на вітчизняних підприємствах після введення експортного мита та нарощування виробництва олієжирової продукції, надходження до державного бюджету у 2001 році у порівнянні з 1998 роком збільшилось з 345 до 1081 млн.гривень, тобто у більше, ніж три рази.

Введення експортного мита дозволило значно збільшити обсяг експорту олії. При цьому, 30 % від загальних обсягів експорту поставляється у країни СНД, решта – в інші країни. Доля експорту олії в загальному обсязі виробництва в 2001 році склала 55 %, що стало основним джерелом надходження валюти для наповнення обігових коштів переробних підприємств.

Ретроспективний погляд. Експортне мито на насіння соняшнику було введено в жовтні 1999 року за умови екстенсивного розвитку його виробництва, коли обсяги валового збору забезпечувалися шляхом збільшення площ при різкому падінні урожайності і рентабельності, які у 1998 році склали відповідно 9,2 ц/га і 22 відсотка [37].

Через вивезення з України майже половини вирощеного урожаю соняшнику наявні потужності по його переробці були завантажені менше, ніж на 30 %, частина підприємств збінкрутіла, заборгованість по заробітній платі по окремих підприємствах перевищувала 2-х річний термін.

Україна змушена була імпортувати олію навіть для задоволення потреб роздрібного ринку, не кажучи вже про потреби окремих виробництв.

Відсутність ресурсів олії стримувала виробництво маргаринової продукції.

За період дії експортного мита ситуація змінилася корінним чином (табл. 2.2.1.):

Таблиця 2.2.1.

[37]

Показник | 1998 рік (до введення експортного мита) | 2001 рік

Рентабельність виробництва соняшнику (враховуючи закупівельні ціни), %

Виробництво:

Олії, тис.тонн

в т.ч. рафінован. фасов., тис.тонн |

22

509,2

38,8 |

82

935,6

139,8

Маргпродукції, тис.тонн

Майонезу, тис.тонн

Експорт олії, тис.тонн

Вартість виробленої олійно-жирової продукції, млн.грн. | 89,3

39,0

198,1

1524 | 198,3

80,0

473,2

4471

За рахунок збільшення обсягів переробки олійного насіння на вітчизняних підприємствах та нарощування виробництва олійно-жирової продукції (олії, маргаринів, спеціальних жирів та майонезів), надходження до державного бюджету у 2001 році в порівнянні з 1998 роком збільшились.

У результаті запровадження обмежень з експортом соняшнику олійно-жирова галузь стала однією з перших у сільськогосподарській галузі, яка за обсягами виробництва продукції не тільки вийшла на рівень 90-х років, а і продовжує його нарощувати. Завантаження потужностей по виробництву олії зросло до 60 %, маргаринової продукції – до 40 %. Стабілізація фінансового стану підприємств (частина з яких була офіційними банкрутами), конкурентоспроможність продукції, стабілізація внутрішнього ринку створили сприятливі умови для інвестицій [37].

Внутрішній попит в олійно-жировій продукції задовольняється. Тому виключена необхідність безмитного завезення олії в Україну за окремими законодавчими актами для покриття дефіциту на внутрішньому ринку через вивезення сировини. Споживання олії власного виробництва зросло за останні роки з 7,5