Товари, походження яких достовірно не встановлено, пропускаються митним органом за умови сплати за них мита за повними ставками. Не пізніше ніж через один рік від дати митного оформлення до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження.

Функції щодо верифікації сертифікатів походження товарів з України новим Митним кодексом віднесено до компетенції митних (державних) органів. Цим самим дотримуються вимоги зарубіжних держав до порядку підтвердження даних про країну походження товару при наданні преференцій українським товарам. Зокрема, це стосується забезпечення необхідних умов для застосування до українського експорту тарифних преференцій у рамках Загальної системи преференцій країн ЄС.

Митні органи можуть вимагати від підприємств-виробників документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у сертифікаті походження товарів з України, а також перевіряти безпосередньо на підприємствах виробництво товарів і первинну документацію, пов’язану з таким виробництвом.

Щодо митних комплексних послуг.

Надання власниками терміналів приміщень оперативним підрозділам митних органів для виконання ними функцій, пов’язаних зі здійсненням митного контролю, створення митницями на цих територіях терміналів, портів, зон митного контролю тощо регулювалися раніше відповідними угодами між їх власниками та митницями.

Такі підприємства новий Митний кодекс визначає як «вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал». Окремою постановою Уряду «Про затвердження вимог, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал» повинні визначатися організаційні, технічні і технологічні вимоги до цих об’єктів. Оскільки функції у автопорту та автотерміналу однакові, наприклад, автопорт «Чоп» і автотермінал «Ягодин», то і вимоги до вантажного митного комплексу, автопорту та автотерміналу мають бути загальними [36].

Вперше новим Митним кодексом України запроваджується нормативно-правове регулювання питань діяльності митного перевізника (статті 161, 182-184). Митний перевізник – це підприємство, яке перевозить товари між митними органами без вжиття заходів гарантії їх доставки до пункту призначення, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої ст. 161 Кодексу, і має ліцензію на право здійснення такої діяльності, видану спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади у сфері митної справи.

Митним перевізником може бути будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Дія ліцензії на право здійснення діяльності митного перевізника є дійсною на всій митній території України.

Вводиться також поняття «склад тимчасового зберігання» (статті 99-109 Кодексу), що дасть можливість упорядкувати процедури митного оформлення, визначення місць прибуття, уникнути невиправданих затримок під час розвантаження транспортних засобів з товарами, що перебувають під митним контролем, але митне оформлення яких неможливо завершити з тих чи інших причин [36].

З метою створення сприятливих умов і скорочення часу митного контролю та митного оформлення митний орган може приймати рішення про організацію складів тимчасового зберігання на базі приміщень, що належать транспортно-експедиційним організаціям, які переміщують товари через митний кордон України, чи іншим підприємствам, зі створенням зони митного контролю в межах таких складів.

Щодо запровадження механізму визначення митної вартості товарів.

У відповідному розділі Митного кодексу України вказано методи визначення митної вартості товарів і норми, що базуються на статті VII ГАТТ і Угоди про її застосування, ухваленої країнами - учасниками ГАТТ за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів у 1994 році.

Держмитслужбою розроблено Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Він є обов’язковим для виконання особами-декларантами товару, за винятком фізичних осіб, які ввозять товари для власного споживання та як особисте майно.

Визначення митної вартості товарів при їх переміщенні через митний кордон України здійснюється декларантом на базі методів, зазначених у статтях 267-272 Кодексу. Первинною основою для визначення митної вартості є контрактна ціна, що сплачена або підлягає сплаті за товари з урахуванням елементів, що формують частину вартості для митних цілей, якщо таке є необхідним у випадку, коли ці витрати мали місце, але не включені до загальної суми вартості, що підлягає сплаті.

Якщо митна вартість не може бути визначена на підставі контрактної вартості, то послідовно застосовуються наступні методи: виходячи із вартості ідентичних товарів; подібних товарів; за принципом додавання вартості; її віднімання; резервний метод.

Для заявлення митної вартості товарів застосовуються форми декларацій митної вартості (ДМВ-1 і ДМВ-2). До декларації митної вартості додаються: установчі документи підприємства, яке переміщує товари; угода (договір, контракт), на підставі яких здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактура (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок оплачено), або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), що підтверджують вартість товару; транспортні (угоду чи контракт перевезення) та страхові документи залежно від умов поставки; рахунок або калькуляція транспортних витрат, якщо вони не були включені до рахунка-фактури; митна декларація країни відправлення, якщо товари, що ввозяться на митну територію України, не були вказані в митних режимах, які не передбачають сплату податків; пакувальні листи; ліцензія на ввезення ліцензованих товарів; сертифікат походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо. Додаткові відомості (якщо необхідно) потрібно також підтвердити відповідними документами. При заявленні митних режимів, відповідно до яких товари, що ввозяться, не підлягають обкладанню податками та зборами, митна вартість зазначається у вантажній митній декларації [36].

Митний орган послуговується довідковими цінами із зовнішньоторговельного обороту, середньоконтрактними цінами з бази даних цінової інформації Держмитслужби України або конфіденційно - інформацією про митну вартість товарів за конкретною угодою.

Відповідно до ст. 265 Кодексу декларант має право отримати на свій письмовий запит у визначений термін роз’яснення митного органу про причини відхилення заявленої ним митної вартості товару. Але це