Документи, необхідні для визначення ставки мита.

Процедура встановлення ціни на товари, що підлягають обкладенню митом, передбачає заповнення та подання до митного органу для проведення процедури митного оформлення довідки-розрахунку митної вартості як для товарів, що імпортуються, так і для товарів, які заявляються для митного режиму експорту.

Довідка-розрахунок подається декларантом разом із заповненою вантажною митною декларацією на партію товару, заявлену до митного оформлення. Довідка-розрахунок заповнюється декларантом та засвідчується печаткою організації-декларанта. Відомості, що мають бути внесені до довідки, можна розділити на декілька взаємопов’язаних груп, а саме:

відомості про покупця і продавця, декларанта, країну походження та підприємство-виробника, країну експортера; дата і номер контракту, умови поставки, дата і номер рахунка-фактури, курс валюти на день подання вантажної митної декларації. Ці відомості надають представникам митного органу попередню інформацію для визначення напрямку цінової експертизи;

відомості, які характеризують товар, що підлягає митному оформленню, і визначають: найменування і код товару згідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, його кількість, фактурну вартість у валюті розрахунку та у валюті України. Ці відомості визначають основні цінові показники товару та дозволяють обчислювати митну вартість одним із розглянутих у цьому розділі методом;

дані про витрати на транспортування, страхування, пакування, навантаження, комісійні й брокерські витрати продавця та інші витрати, що за умовами договору (контракту) не були включені до фактурної вартості, але були здійснені, що засвідчено відповідними документами;

відомості про витрати, що при визначенні митної вартості з контрактної фактурної вартості виключаються, а саме: на транспортування після моменту перетину митного кордону та пов’язані з монтажем, складанням, налагодженням устаткування чи з поданням технічної допомоги після ввезення.

Всі відомості третьої та четвертої груп мають бути документально підтверджені. Інформація довідки-розрахунку митної вартості мусить бути тотожна відомостям відповідних граф вантажної митної декларації.

Розділ 2. Основні етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні.

2.1. Становлення митно-тарифного регулювання експортно-імпортних операцій в Україні.

Період лібералізації зовнішньої торгівлі.

Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні набуло своє втілення з отриманням державою незалежності в 1991 р. і з 1992 р. регулювалося Законом України «Про Єдиний митний тариф».

На початковому етапі лібералізації зовнішньоторговельних відносин проводилась політика вільної імпортної торгівлі, яка не передбачала митно-тарифного захисту стратегічних галузей та видів національного виробництва. Прийнятим на початку  1993 р. Єдиним митним тарифом України були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 0—10% на більшість товарних позицій. Лише незначна частина товарів обкладалася за ставками 15—30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні та тютюнові вироби) [26].

При цьому товари, які імпортувалися з країн, що розвиваються, митом не обкладалися, а товари з промислово розвинутих країн, з якими Україна мала угоди про надання режиму найбільшого сприяння, оподатковувалися за пільговими ставками. Для країн з режимом найбільшого сприяння рівень імпортного тарифу в основному знаходився у досить низькому діапазоні від 2 до 5%, до того ж занадто лібералізованим був імпорт товарів не першої необхідності (легкових автомобілів, предметів розкоші).

У результаті спостерігалося значне скорочення внутрішнього виробництва і була створена пільгова конкурентна ситуація щодо імпорту продукції широкого вжитку, яка завозилася величезними партіями без оподаткування. На цей період припадає розквіт так званої «човникової» торгівлі.

У кінці 1993 р. була здійснена спроба обмеження імпорту шляхом встановлення квот і ліцензій завдяки посиленню кризових явищ в економіці через незахищеність національного виробника. Однак вже в травні такі заходи було скасовано.

У 1994 р. кількісні експортні обмеження щодо багатьох видів товарів, які існували на той час, було скасовано. Виняток становили товари, що підлягають експортним обмеженням у рамках міжнародних угод (текстиль, сталь), а також деякі стратегічні товари, внесені до списку «спеціального експортного режиму» (сталь, вугілля, нафтопродукти, електроенергія, коштовне каміння та метали). У той же час прийняті Урядом зміни ставок ввізного мита значно їх підвищили на високоліквідну продукцію та підакцизні товари з фіскальною метою. Ставки на енергоносії та сировину, навпаки, були зменшені.

Негативний вплив на економіку мала досить поширена практика ввезення в Україну товарів, виготовлених з української давальницької сировини, а ще більше — ввезення іноземних товарів під виглядом давальницької сировини. Так, при вивезенні на переробку давальницької сировини в обсязі 20% від розрахункової вартості товару після переробки надавалась можливість увозити товари без сплати належних митних платежів.

Така податкова пільга мала негативний вплив на структуру імпорту і сприяла поширенню масового ухилення від сплати податків шляхом використання відповідних схем. Так, наприклад, основними видами давальницької сировини, яка вивозилась з України, були молоко і молочні продукти, яйця, шкіряна сировина, чорні метали, мідь і вироби з неї, алюміній та вироби з нього.

Негативною тенденцією було надання пільг по сплаті ПДВ при ввезенні на територію України товарів критичного імпорту. Тривалий час не було визначено конкретного переліку тих товарів, що ввозилися на митну територію України і мали суттєвий вплив на функціонування економіки нашої держави. Під товарами критичного імпорту, за такої нагоди, могла завозитись продукція, що вироблялась національними підприємствами.

Протекціоністська політика захисту вітчизняного виробника.

З початку 1996 р. у зовнішньоторговельній політиці відбуваються значні зміни. Експортні податки на ряд товарних груп (вовна і шкіра тварин, чорні й кольорові метали) відновлюються. З лютого 1996