Курсова робота
з дисципліни: „Товарознанство непродовольчих товарів”
на тему: „Сучасні напрямки розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів „Sony”

Зміст

Вступ

Тема сучасних напрямків розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів є однією з найважливіших тем курсу „Товарознавство непродовольчих товарів”.

Адже в останній час в Україні практично немає власних фірм-виробників телевізорів, тому великого значення набуває імпорт в країну телевізорів світових виробників. За таких умов велике значення має асортимент цих телевізорів, їх споживчі властивості, які є вирішальними, коли відбувається вибір телевізора серед великого розмаїття продукції різних виробників.

У зв’язку з вищевикладеним перед фірмами-постачальниками постають питання про те, як формувати асортимент своїх телевізорів на ринку України, які властивості телевізорів найбільше жадані для українських споживачів, як зробити свою продукцію більш конкурентноздатною на ринку, та багато інших питань.

Тема саме розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів “Sony” порушена не випадково, адже фірма „Sony” є одним з найбільших постачальників телевізорів на український ринок. Продукція цієї фірми завжди має великий попит, тому що вона якісна, має споживчі властивості, які потрібні споживачеві, досить прийнятну ціну, великий асортимент, що дозволяє кожному вибрати телевізор на свій смак, потреби та за доступною ціною.

Об’єктом дослідження виступають ринок телевізорів в Україні, його стан та розвиток.

Предмет дослідження даної курсової роботи – це телевізори „Sony”, а також телевізори інших виробників, їх особливості та відмінності, споживчі властивості.

Ціль курсової роботи полягає в закріпленні теоретичних знань з товарознавства непродовольчих товарів на практиці, виявленні сучасних напрямків розвитку асортименту та споживчих властивостей телевізорів “Sony”.

Задачами курсової роботи виступають наступні:

Розглядання стану виробництва та реалізації телевізорів в Україні;

Вивчення ринку телевізорів та підприємств, які виготовляють телевізори;

Закріплення теоретичних основ товарознавства на прикладі характеристики споживчих властивостей телевізорів;

Розглядання ринку телевізорів фірми “Sony”, особливостей формування асортименту телевізорів;

Вивчення та порівняння показників споживчих властивостей телевізорів різних виробників.

1. Стан виробництва та реалізації телевізорів в Україні

Ринок телевізорів

Телевізор (від грец. tele — далеко... і лат. visio — бачення) — приймач, призначений для перетворення радіосигналів зображення і звукового супроводу програм телевізійного віщання в зображення і звук. Розрізняють телевізори кольорового і чорно-білого зображення, стаціонарні і переносні.

Плата (від франц. plat — плоский) — пластина з електроізоляційного матеріалу для установки й електричного з'єднання электро- і радіоэлементів якого-небудь радіоелектронного або електротехнічного пристрою (або його вузла). Важливий різновид — друкована плата.

Друкована плата — пластина з гетинаксу, текстоліту і т.п., на металізованій поверхні якої яким-небудь способом (наприклад, фотохімічним) створюються тонкі електропровідні смужки для з'єднання встановлюваних на платі резисторів, діодів, конденсаторів і т.п. Друковану плату фахівці ще називають моношасі.

Кінескоп (приймальна телевізійна трубка) — прийомний електронно-променевий прилад для відтворення чорно-білого або кольорового телевізійного зображення [1].

У 2000-2002 роках обсяги споживчого ринку телевізійних приймачів у середньому збільшувалися в півтори рази щорічно. До таких висновків можна прийти, простеживши кількість імпортованих в Україну кінескопів і готових телевізорів. Наприклад, у 2001 році було завезено 976,7 тис. кінескопів і близько 50 тис. готових телевізорів. Тобто парк “телеустаткування” був обновлений більш ніж на мільйон одиниць. У той же час, за даними Мінпромполітики, у 2002 році в Україні було зроблено всього 117,7 тис. кольорових і чорно-білих телевізорів, тобто в 8 разів менше кількості завезених кінескопів.

Своє золоте століття українські виробники телевізорів пережили в радянські часи. Тоді вони без особливої напруги випускали по 3-3,5 млн телевізійних приймачів у рік. Наприклад, у 1990 році українці виготовили 3,77 млн шт. кольорових і чорно-білих “шухляд”. Телевізори “Електрон”, “Берізка”, “Фотон”, “Весна”, “Оризон”, “Славутич” — усі вони на 99% збиралися з вітчизняних комплектуючих. Кінескопи, лампи, резистори, конденсатори, трансформатори і т.п. виготовлялися усередині країни.

Від тодішньої цілісної системи телевиробництва майже нічого не залишилося. Вітчизняні підприємства, що раніше випускали кінескопи та інші телекомплектуючі, “лежать”. Сьогодні в Україні немає жодного телевізора, що складає тільки з “доморослих” комплектуючих. Навіть чорно-білі телевізори не можуть обійтися без закордонних складових. На початку 90-х в Україну прийшов потік високоякісних, надійних, досить дешевих закордонних телевізорів. Легкі, зручні в керуванні, “Sony”, “Goldstar” і “Philips” поступово витиснули вітчизняний продукт на узбіччя телеринку. Споживач віддав свій голос (і вміст гаманця) іноземній техніці. У ринкових умовах клонування “електронів”, “протонів”, “нейтронів” поступово стало малоприбутковим заняттям, утратило зміст. Природно, упали обсяги виробництва “цілком вітчизняних” телевізорів, погіршився стан телепідприємств. Спроби держави реанімувати вітчизняне телевиробництво успіхом не увінчалися.

Більшість телевізійних “іномарок”, продаваних в Україні, збирають на вітчизняних підприємствах. Відомі світові виробники телевізорів, перш ніж дозволити зборку телетехніки під своєю торговельною маркою, тестують виробництво майбутнього компаньйона і тільки після цього дозволяють (або не дозволяють) фірмі збирати і продавати “свої” телевізори. На яких умовах полягають такі угоди, ні азіатські власники марок, ні українські збирачі не визнаються.

В Україні реалізуються в основному три виробничо-збутові схеми випуску і просування телевізорів.

Перша — класична — виробник купує комплектуючі, збирає з них телевізор, а потім продає оптовикам або прямо роздрібникам. У даному випадку всі питання, зв'язані з просуванням свого товару, звичайно вирішує виробник.

Друга схема — “давальницька”. Торговельна фірма замовляє виробникові зборку телевізорів (часто під маркою торговельної фірми). Замовники забезпечують складальне підприємство комплектуючими і розплачуються за послуги грішми або товаром (який самі беруться реалізувати).

Третя схема — комплексна. Торговельна компанія (мережа супермаркетів електроніки) організує власну збірну площадку, де “штампує” телевізори під своєю і/або закордонними марками.

Для зменшення обсягів “підпільної” зборки