пластичності. Як правило, при рекристалізаційному відпаленні прагнуть одержати безтекстурний матеріал, у якому відсутня властивостей. У виробництві аркушів із трансформаторної сталі рекристалізаційне відпалення застосовують для одержання бажаної текстури металу, виникаючої при рекристалізації. Відпалення, що зменшує напруги, застосовують до виробів, у яких при обробці тиском, литті, зварюванні, термообробці й ін. технологічних процесах виникли неприпустимо великі залишкові напруги, які взаємно урівноважуються усередині тіла без участі зовнішніх навантажень. Залишкові напруги можуть викликати перекручування форми і розмірів виробу під час його обробки, експлуатації або збереження на складі. При нагріванні виробу границя текучості знижується і, коли вона стає менше залишкових напруг, відбувається швидка її розрядка шляхом пластичного плину в різних шарах металу.
2. Дати характеристику пиляним матеріалам з деревини та обґрунтувати застосування у будівництві
Пиломатеріали - це матеріали з деревини (бруси, дошки і бруски), одержувані . Розрізняють пиломатеріали радіального, тангенціального і змішаного розпилювання. Пиломатеріали з обпиляними крайками називаються обрізними, з необпиляними — необрізними. Пиломатеріали, які піддаються після пиляння подальшій обробці (для згладжування поверхонь або фасонного профілювання), називаються струганими. Піломатеріали використовуються в будівництві, для виготовлення тари, меблів і т.п.
В будівництві пиляні матеріали широко використовуються для виготовлення дерев’яних конструкцій.
Дерев'яні конструкції - це будівельні конструкції, виготовлені з : Д. к. у виді можуть мати металеві, звичайно розтягнуті, елементи (нижній пояс, розкоси, затягування в арок і т.п.). Д. к. розрізняють по призначенню — несущі і що обгороджують; по видах — , , арки, , , ; по засобах з'єднання елементів між собою — за допомогою цвяхів, нагелів, шпонок, що вдавлюються металевих кріплень і клеячи (див. у будівельних конструкціях).
Дерев’яні конструкції — один з найдавніших видів будівельних конструкцій. До основних достоїнств дерев’яних конструкцій відносяться: можливість використання місцевих матеріалів, мала об'ємна маса, транспортабельність. Одним з видів конструкцій, який застосовується у сучасному будівництві, є конструкції, виготовлені без застосування клею, з елементами з брусів і дошок і податливих з'єднань на нагелях і цвяхах (наприклад, метало-дерев'яні трикутні сегментні ферми, складені балки й інше.
Дерево як будівельний матеріал використовується в сільських місцевостях (у районах, багатих лісом), у міських будівлях тимчасового характеру, у селищах. Успішно застосовується в малих архітектурних формах — огорожах, входах, паркових альтанках, павільйонах.
Поліпшення якостей деревини [антисептування, пресування, обробка роблять дерево вогнестійким матеріалом зі збільшеною міцністю], застосування спеціальних клеїв для з'єднання дерев'яних елементів дозволило створювати конструктивні елементи будь-якої довжини і форми, дало ще більше можливостей для використання дерева в сучасній архітектурі. У США, Фінляндії, Норвегії, Швейцарії широко поширене будівництво малоповерхових житлових будинків, які будуються на основі зборки легких дерев'яних каркасів і панелей заводського виготовлення. Канадський досвід показав також, що для районів Крайньої Півночі і лісових районів дерев'яне каркасне домобудівництво економічніше й ефективніше будівництва з інших матеріалів. У будівництві промислових, цивільних, сільсько-господарських споруджень широко застосовуються дерев’яні балки, трьохшарнірні різних обрисів рами і арки. Значне поширення в будівництві одержали складчасті конструкції і оболонки у виді гіперболічних параболоїдів («гипарів»), що споруджуються з тонких дошок, склеєних у 2—3 шари, або з фанери. Спираючись тільки на 2 крапки, такі покриття цілком звільняють внутрішній простір від опор і дають можливість створювати світлі великі приміщення при невеликій витраті матеріалу. Нові конструкції дозволяють домагатися розмаїтості і багатства архітектурних рішень дерев'яних будівель, подібних по формах зі спорудженнями з залізобетону, алюмінію й ін. Характерна фактура і декоративні якості дерев'яних елементів, відкритих у просторих інтер'єрах і читаються легко на фасаді, додають дерев'яним будівлям особливу теплоту, створюють вражаючий художній ефект.
3. Дати характеристику термопластичним полімерам та обґрунтувати їх застосування у будівництві
Термопластичні полімери (термопласти) - це пластмаси, при переробці яких не відбуваються хімічні реакції і матеріал у виробі зберігає здатність плавитися і розчинятися.
Отверждення полімерів – це процес, при якому рідкі реакційноздатні полімери низької молекулярної маси () необоротно перетворюються у тверді, нерозчинні і неплавкі тривимірні полімери. Термін «отверждення» використовують звичайно при переробці пластмас, лаків, клеїв, герметиків і компаундів.
Пластичні маси – це пластмаси, пластики, матеріали, що містять у своєму складі , який у період формування виробів знаходиться у в’язкотекучому або високоеластичному стані, а при експлуатації — у стеклообразному або кристалічному стані. У залежності від характеру процесів, що супроводжують формування виробів, пластмаси поділяють на реактопласти і термопласти. До числа реактопластів відносять матеріали, переробка у вироби яких супроводжується хімічною реакцією утворення сітчастого полімеру — отвержденням; при цьому пластик необоротно втрачає здатність переходити у в’язкотекучий стан (розчин або розплав). При формуванні виробів з термопластів не відбувається отверждення, і матеріал у виробі зберігає здатність знову переходити у в’язкотекучий стан.
Пластмаси звичайно складаються з декількох взаємно сполучених і несполучених компонентів. При цьому, крім полімеру, до складу пластмас можуть входити , , понижуючі температуру плинності і в'язкість полімеру, , які уповільнюють його старіння, барвники й ін. Пластмаси можуть бути однофазними (гомогенними) або багатофазними (гетерогенними, композиційними) матеріалами. У гомогенних пластмас полімер є основним компонентом, що визначає властивості матеріалу. Інші компоненти розчинені в полімері і здатні поліпшувати ті або інші його властивості. У гетерогенних пластмас полімер виконує функцію дисперсійного середовища (сполучного) стосовно диспергірованих у ньому компонентів, що складають самостійні фази. Для розподілу зовнішнього впливу на компоненти