У ст. 362ЦК міститьсяпосилання на ч.1 ст. 211, в якій передбачена можливість зменшити розмір відповідальності боржника, якщо у невиконанні або неналежному виконанні зобов»язань винен не тільки він, але й позивач, тобто передбачена можливість вирішити питання про відповідальність, виходячи з принципу змішаної відповідальності. Така відповідальність за договором перевзення може мати місце тоді, коли у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу винен не тільки перевізник, але і позивач (одержувач вантажу). У таких випадках мова йде тільки про розподіл відповідальності між перевізником і вантажовідправником.

Позивач у цьому випадку отримує відшкодування в повному обсязі.

4. Звільнення перевізника від відповідальності

Загальним принципом цивільно-правової відповідальності є принцип провини (ст.ст. 209, 440 ЦК). Лише в окремих випадках, як виняток, законодавець відступає від цього принципу. Одним із таких винятків є відповідальність транспортних організацій та вантажовідправників за невиконання плану перевезень.

Відповідно до ч. 6 ст. 359 ЦК автотранспортна організація і відправник несуть відповідальність навіть в тому випадку, коли план не виконаний не з їх вини. Це положення відноситься і до інших видів транспорту (наприклад, ст. 107 СЗ). Перевізник і вантажовідправник звільняються від відповідальності лише у випадках, що невиконання плану зумовлене обставинами об”єктивного характеру.

Суб”єктивні причини невиконня плану перевезень до уваги не беруться і не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності.

Перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, прийнятого для перевзення, якщо вантаж прибув: у справному контейнері, вагоні зі справними пломбами відправника або на справному відкритому рухомому составі без перенавантаження в дорозі, з належною маркіровкою; у справному судні без перенавантаження в дорозі, зі справними пломбами порту відправлення або відправника тощо. Наявність названих та інших, передбачених транспортним законодавством, обставин, передбачає відсутність причинного зв”язку між дією перевізника і втратою або пошкодження вантажу, а отже, і відсутність його вини. У цих випадках перевізник не повинен доказувати свою невинність, оскільки така передбачається.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли:

а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;

б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;

в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача;

г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси;

д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами;

е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок:

1.) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення;

2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);

3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення;

4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало Кабінет Міністрів України постановою N 457 від 6.04.1998 року затвердив «Статут залізниць України».

Висновки

Зі збільшенням обсягу перевезень та розширенням зовнішньоекономічної діяльності зросла необхідність правового регулювання транспортних перевезень, а особливо вантажних та пасажирських.

Кожна підгалузь галузі транспорту має свої акти, які регулюють її діяльність. У цій роботі використовувалися лише основні правові джерела регулювання транспортних відносин. Це спростило мою роботи, але також надало можливість не загубити мету роботи – розкриття правового регулювання перевезень вантажів.

Велика кількість правових актів заважає роботі у транспортній сфері. Найкраще було б створити загальний кодекс, який би регулював авіаційні, водні (океанські,морські, річкові), залізничні, автомобільні перевезення. Це спрощувало б роботу компаній, які працюють у цій сфері. Захищенними були б усі суб”єкти цих правовідносин.

Література