Для виробництва срібних ювелірних виробів використовують срібно-мідні сплави 960, 925, 916, і 875-й проб. Маркують срібні сплави аналогічно золотим.

Зі сплавів платини в ювелірній справі застосовують в основному сплав платини 950-й проби.

З кольорових металів і їхніх сплавів у ювелірному виробництві частіше використовують сплави міді – латунь, мельхіор, нейзильбер.

Ювелірні камені підрозділяють на природні і штучні. Природні камені можуть бути мінерального й органічного походження. Їх поділяють на дорогоцінні, напівкоштовні. Штучні камені, як правило, мають мінеральну основу.

Дорогоцінні камені (самоцвіти) характеризуються високою прозорістю, твердістю, красивою грою світла. До них відносять алмаз, смарагд, рубін, сапфір і перли. Мірою ваги дорогоцінних каменів є карат (0,2 г).

Алмаз – найтвердіший камінь, що складається з кристалічного вуглецю. Відрізняється сильним блиском і високим показником переломлення світла. Гранований алмаз називається діамантом. Основними параметрами, що характеризують діаманти, є форма (існує 17 видів форм), маса (вони бувають дрібний, середні і великі), колір (7 груп), дефективність (8 груп) і геометричні розміри. Найбільш коштовними є безбарвні алмази, а також камені з голубим, синім, червонуватим або зеленуватим забарвленням.

Рубін і сапфір – найтвердіші після алмазу камені. Основу їх складає кристалічний глинозем (корунд). Забарвлення визначається присутністю незначних домішок оксидів металів. Рубіни мають червоного колір, сапфіри частіше сині, іноді зустрічаються червонуваті, сині або фіолетові.

Перли – дорогоцінний камінь обмеженого походження, що утворюється в раковинах річкових і морських молюсків. Його відрізняє своєрідний райдужний блиск перламутрової речовини. Колір перлів може бути різним. Найбільш коштовний блискучі перли округлої форми білого і рожевого кольорів.

Напівкоштовні камені відрізняються різноманітністю. Це камені прозорі і напівпрозорі, безбарвні і кольорові. Неоднакові і їхні властивості, обумовлені переважно хімічним складом, внутрішньою будівлею. По хімічному складі виділяють кілька груп напівкоштовних каменів: група берилу (аквамарин, олександрит), група кварцу (аметист, гірський кришталь, опал) і ін. До напівкоштовних каменів відносять і камені органічного походження: янтар, корал. Мірою ваги напівкоштовних каменів є грам. Найменування і кольори деяких з них приведені нижче.

Аквамарин – камінь синьо–блакитних відтінків, що нагадують морську воду; олександрит - смарагдово-зеленого кольору при денному висвітленні і фіолетово–червоного – при штучному; аметист – фіолетового або блакитно–фіолетового кольору; гірський кришталь – прозорого, безбарвного; опал – напівпрозорого, частіше молочно–білого; топаз – безбарвного, винно–жовтого, рожевого і інших відтінків.

Янтар – це легкий і м'який камінь, що представляє собою скам'янілу смолу найдавніших хвойних дерев. Колір янтарю – від яскраво–жовтого до буро-коричневого. Найбільш коштовний прозорий янтар із включеннями комах або часточок рослин.

Корали – це скам'янілі кістяки морських безхребетних організмів – поліпів. Вони непрозорі, мають різне забарвлення.

Агат – напівпрозорий, що просвічується, багатобарвний (до 20 відтінків), з малюнками (смугастий, шаруватий) камінь. Різновид агата, звичайно з смугами чорного і білого кольору, називають оніксом.

Штучні камені одержують частіше з оксидів різних металів шляхом вирощування кристалів у визначених умовах. До них відносяться синтетичний корунд, штучні гранат, смарагд, сапфір, штучні кристали – фіаніти, штучно вирощувані перли й ін. Часто штучні камені майже не відрізняються від природних. Звичайно вони більш великих розмірів, більш чисті і рівнозабарвлені (додаток 1).

З декоративних матеріалів у виробництві ювелірних виробів та біжутерії застосовують скло, пластмаси й ін.

Особливістю виробництва ювелірних виробів є те, що вони розцінюються як твори мистецтва і створюються художниками – ювелірами. Виробництво ювелірних виробів починається з розробки ескізу, виготовлення моделі, затвердження її на художній раді. Основні технологічні процеси виробництва наступні: заготівля, створення форм, обробка, огранювання і закріпка.

Заготівлю матеріалів із сировини і напівфабрикатів роблять плавкою, прокаткою, волочінням, куванням і різанням.

Форму ювелірних виробів створюють штампуванням, литтям по виплавлюваних моделях, монтуванням (збиранням деталей за допомогою пайки, зварювання або клепки).

Обробка ювелірних виробів припускає механічну обробку (шліфування, полірування, карбування, гравірування) або нанесення захисно-декоративного покриття (чорніння, оксидування, позолочення, сріблення, емалювання). Останнім часом для обробки ювелірних виробів усе ширше застосовуються фініфть – мініатюрний живопис по емалі, філігрань (скань) – ажурний візерунок із гладкого або крученого дроту, інкрустування різними матеріалами.

Огранювання ювелірних каменів роблять різними способами. Основні з них – огранювання трояндою (бічні поверхні каменю складаються з трикутних граней, зведених вгорі в крапку), брильянтове (з великою кількістю граней, розташованих у кілька ярусів), східчасте (грані розташовані рядами у вигляді сходинок), огранування кабошоном (верхня частина каменю має криволінійну форму).

У ювелірних виробах найбільш поширені наступні види закріплення каменів: клапанове, гризантне, корнерне і глухе.

При клапановому кріпленні камінь затискається в лапках (клапанах), при гризантній – обжимається обідком з насічкою (гризантом). Корнерне кріплення застосовується частіше для дрібних каменів, що встановлюють у висвердлені у виробі отвори і закріплюють корнерами (частками металу). При глухому кріпленні камінь закріплюється стрічковим обідком по всій окружності.

Усі вироби з дорогоціних металів, виготовлені в нашій країні, повинні мати пробне клеймо, поставлене Інспекцією пробного нагляду Міністерства фінансів. Пробне клеймо містить пробу, що вказується цифрами.

Крім метричної системи, застосовуваної в нашій країні, у ряді країн використовується каратна система проб. Відповідність деяких проб золотих сплавів двох систем приведено нижче:

Метрична Каратна

583/585