Предмети для паління поєднують портсигари, попільниці, мундштуки, запальнички (газові і бензинові, кремнієві і п'єзоелектричні)та ін. Роблять їх зі срібла, мельхіору, нейзильберу, виробних каменів і ін.

Сувеніри – це виробу, що відібражають національні або регіональні особливості культури, пам'ятні дати, знаменні події й ін. До них відносять пам'ятні медалі, значки, підсклянники з тематичними малюнками, брелоки й інше.

Розділ 3. Якість та товарна номенклатура ювелірних прикрас

3.1. Якість ювелірних прикрас

Якість товару є однією з його основних характеристик, що роблять вирішальний вплив на створення споживчих переваг і формування конкурентноздатності. Це обумовлено сутністю категорії якості.

Якість – сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені і пропоновані потреби.

Звичайно потреби виражаються через визначені характеристики на основі встановлених критеріїв, що формулюються у виді вимог до якості.

Вимоги до якості – вираження визначених потреб або їхній переклад у набір кількісно або якісно установлених вимог до характеристик об'єкта, щоб дати можливість їхньої реалізації і перевірки .

Показник якості – кількісне і якісне вираження властивостей продукції (або товару). Кожен показник має найменування і значення.

До факторів, що впливають на якість товарів, відносять фактори, що формують якість, фактори, що сприяють збереженню якості і фактори, що сприяють поліпшенню якості.

Фактори, що формують якість містять у собі:

якість вихідної сировини;

якість проектування;

якість виготовлення.

Якість біжутерії та ювелірних виробів, як і всіх товарів побутового призначення, залежить від якості матеріалу, способу та точності виконання технологічних процесів, а також від конструкції самої моделі.

Ювелірні вироби, як предмети в основному призначені для прикраси, повинні мати високі художні характеристики, звертати увагу, доставляти естетичну насолоду бути красивими. Тому до них в першу чергу пред’являються вимоги естетичного характеру, а в вже по тому надійність в експлуатації, легкість та безпечність при застосуванні, стійкість до зовнішніх факторів впливу, відповідність затвердженим моделям і відповідність пробі, точність з’єднання деталей, надійність кріплення каменів, правильність маркування та охайність в упаковці.

Контроль якості виробів з дорогоцінних металів починають з перевірки наявності на кожному виробі клейма Інспекції пробірного нагляду, що відповідає супровідним документам, і іменника підприємства – виробника.

Далі шляхом зовнішнього огляду перевіряють якість маркірування й упакування виробів, лінійні розміри кілець і браслетів, виявляють дефекти і визначають їхню допустимість.

Естетичні властивості виробу сприймаються як одне ціле, при аналізі його переваг враховуються його окремі деталі. Окремим елементом, що характеризує вироб є композиція, форма, колір, стан поверхонь — блиск, матовість, малюнок, нанесений на поверхню, точність монтування, відсутність недоліків, пошкоджень, подряпин, вм’ятин. Для виробу, що має камені вмонтовані в виріб, важливою є — прозорість, колір, блиск, переломлення світлового променя, малюнок.

Парні вироби повинні бути підібрані по розмірах, формі, кольору й огранюванню вставок. Поверхня виробів повинна бути рівною, без вм'ятин, подряпин і т.п. краї, що ріжуть, у виробах (крім ножів, шпильок) не допускаються. Малюнок на поверхні виробів повинний бути чітким. Вставки (крім дорогоцінних каменів і янтарю) не повинні мати видимих неозброєним оком неполірованих ділянок, подряпин сколовши, і т.п. Вставки повинні бути закріплені нерухомо. Шарнірні з'єднання повинні забезпечувати рухливість деталей, замки – надійність закріплення, крім можливості самовідкривання.

Красота виробу найбільш повно проявляється не сама по собі, а в поєднанні з людиною, з його одягом, конкретною ситуацією.

Розміри виробу визначаються штангенциркулем, мікрометрами, калібрами. Для перевірки ваги каменів у виробі використовують каратоміри, шаблони з отворами, що дає можливість за розміром визначити вагу каменю в каратах.

Маркування ювелірних товарів наноситься на вироб, індивідуальну етикетку, групову, транспортну тару і пакувальний аркуш.

На виріб наноситься іменник підприємства-виготовлювача і клеймо пробірного нагляду. На етикетці виробу з дорогоцінних металів повинно бути вказано: на лицьовій стороні – найменування і товарний знак підприємства, найменування виробу, артикул, найменування і проба металу, маса виробу в грамах, ціна виробу; на зворотному боці – розмір кільця або браслета, найменування матеріалу вставки, позначення НТД, штамп ВТК. На зворотному боці етикетки до виробу з вставками з дорогоцінних каменів додатково вказують: номер виробу, місяць, рік виготовлення, номер партії, характеристику і НТД на вставки. При цьому не вказують артикул і ціну за один грам. Етикетка до виробів з дорогоцінних металів повинна бути прикріплена ниткою й опломбована.

Упакування ювелірних виробів може здійснюватися в різну тару: індивідуальну (футляри й ін.), групову (картонні коробки) і транспортну (шухляди з фанери й ін.). Групова тара повинна бути опломбована. У транспортну тару можуть бути вкладені різні вироби, призначені одному одержувачу.

Транспортування ювелірних виробів з дорогоцінних металів, як правило, виробляється спецзв'язком у дерев'яних шухлядах. Шухляди з ювелірними товарами повинні бути обтягнуті по кутах залізною стрічкою або дротом і опломбовані так, щоб їх неможливо було розкрити без ушкодження опломбованого обтягування.

Ювелірні вироби повинні зберігатися й експлуатуватися в умовах, що виключають їхнє механічне ушкодження, а також виключають їхню взаємодію з лужними миючими засобами, речовинами, що містять йод, ртуть або її з'єднання, і деякими іншими.

3.2. Особливості класифікації ювелірних прикрас за ТН ЗЕД

Функціонування економіки практично будь-якої країни припускає імпорт і експорт декількох тисяч різних товарів. При регулюванні зовнішньоекономічної торгової діяльності (зокрема, при митному оформленні товарів) виникає потреба відрізняти одні товари від інших. Текстові описи різних видів товарів можуть взаємно перекривати один одного. Найменування груп товарів можуть мати різні рівні інформаційного значення. Тому тільки чітка систематизація товарів дає можливість уникнути ускладнень при їхній класифікації.