Актуальністю даного дослідження є умови – виклики, які склалися у сучасному світі. Хоча першою передумовою потрібно виділити необґрунтовану дискредитацію поняття явища і процесу лобізму. Подруге малодосліджуваність такого явища, як європейський лобізм, зокрема виокремлення його, як позитивних та негативних явищ. По-третє відсутність в державі України стратегії по різних рівнях лобіювання: внутрішнього, регіонального, глобального. На нашу думку саме така “дорожня карта” по лобіській діяльності дасть змогу політичній еліті сформулювати, саме за допомогою процедури представництва українських інтересів, певний механізм реалізації основних стратегічних завдань і конкретних тактичних кроків:

- внутрішній лобізм (вироблення чіткої законодавчої бази по виведенні з тіні лобіських груп, які представляють Фінансово-промислові групи.

- міжнародний лобізм (регіональний) – сформувати і конкретизувати свою діяльність у рамках економіко-політичної структури “Карпатський Єврорегіон”. Це дасть змогу сформувати коло потенційних провайдерів України в Євро-Атлантичних структурах. Накреслити чіткі пріоритети по формуванню іміджу регіонального лідера у рамках ГУАМ і продовження “Боржомських ініціатив”. Дані кроки дадуть змогу зреалізувати конкретні економічні кроки: вступ СОТ (через співпрацю з країнами, які є вже членами цієї організації Грузія, Молдова). Розробити спільну енергетичну доктрину, яка була б альтернативною до російської.

Тому дані передумови зумовлюють актуальність даного дослідження яке буде ґрунтуватися на порівняльному аналізі явища лобізму у різних політичних системах (внутрішній лобізм), і міжнародний лобізм (регіональний, глобальний).

Поняття лобізму обов’язково ототожнюється з з діяльністю лобіських груп в конгресі США, а чомусь відкидається і не розглядається поняття лобізму на теренах Європи, як і внутрішнаціональний лобізм, так і процес лобіювання в політичних структурах Європейської спільноти. Але існує певний теоретичний доробок, який хоч не систематично але стосується процесу лобіювання. А саме: цим питанням займалися фахівці парламентарі з Німеччини – Вальфган Бьорисзен, який розглянув питання лобізму (загального) у німецькому Бундестазі, Олександр Гриневич, який займався феноменом російського суперлобізму, П.Шляхтун український науковець, який займається теоретичною частиною Євгенія Тихимірова вітчизняний теоретик; які займалися лобізмом і міжнародними PR.

Новизною даного дослідження є спроба систематизувати всі напрацювання і викристалізувати конкретні рівні процесу лобіювання. Методом порівняння зуміти викристалізувати негативи для України процесу інституціоналізації явища лобізм.

Перш за все потрібно чітко накреслити теоретичні рамки лобізму, його специфічні риси, методи реалізації, види і підвиди лобізму.

Термін лобізм походить від від англійського слова “lobby”, що означає, кулуари передпокій. Політичного відтінку цей у 19 ст. Саме в кулуарах відбувався негативний процес, коли міністри вислуховували простих виборців, фактично відбувався процес купівлі голосів за гроші.

Наприкінці 19 ст. відбувається деперсоналізація даного процесу, а саме відстоювання інтересів починає набирати рис інституціоналізації, зокрема переосмислення такими науковцями, як Н.Смелзер Д.Уілсон А.Бентлі, поняття групи інтересів, групи тиску.

Вище перелічені соціологи виокремлюють і теоретично обґрунтовують такі поняття, як “групи інтересів”, “групи тиску”. Так А.Бентлі у праці “Процес керування” увів в науковий обіг поняття “групи інтересів”. До них він відносить організовані групи людей, що мають певні цілі та висувають конкретні вимоги перед політичною владою. А Бентлі пропонував розглядати суспільство: “як сукупність різних груп інтересів причому кількість груп обмежується лише одним показником, інтересами заради, яких вони діють” [10;ст..21].

Інший соціолог Д.Уілсон називає причини, для чого люди об’єднюються в групи тиску на ураз: гетерогенність суспільств, слабкість партій і партійних систем. [ 10 ].

Хоча групи інтересів несуть в собі більш широку підґрунтя і підтримку, то лобізм в наукових колах визначається поруч з групами тиску, як набагато вужчі поняття. Лобізм означає лише безпосередній вплив на процес прийняття рішень у парламенті, групи тиску – це організації, що прагнуть підтримання правителя конкретних рішень державними органами чи завадити йому. П.Шляхтун визначає процес лобізму “організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою прийняття вигідних для себе рішень. Чарльз Вайз характеризує лобізм “як справу окремих громадян, організацій окремих громадян вплинути на прийняття чи відхилення закону в парламенті спираючись на підтримку народних депутатів, політичних партій, громадських організацій, через засоби масової інформації.

З вище перелічених, теоретичних напрацювань, видно, що явище лобізму це просування власних інтересів, вплив на процес прийняття рішення. Тому на нашу думку лобізм можна розглядати з 2 сторін. 1. лобіська діяльність в узагальненому вигляді трактується в узагальненому вигляді, як комплекс цілеспрямованих зусиль в просуванні своїх вимог в органах влади (різних рівнів від внутрішнього до глобального). І використовуються прямі консультації з представниками даних структур і здійснюється легальний вплив на прийняття рішення. Водночас ототожнення механізму лобіювання, як сукупності силових методів і корупційних дій для досягнення певних цілей обумовлює в анріфі негативну оцінку процесу лобізму.

Тому в подальшому ми в своєму дослідженні будем намагатися подавати негативні сторони лобізму (корупція, інші прояви ) і позитивні тенденції процесу лобізму. Як зазначає О.Гринкевич зазначає „В російській Федерації присутнє негативне явище лобізму, зокрема це проявляється у балансування кремля над битвою представників фінансово-промислових груп”. [6; с.150] Як зазначають дослідники битва відбувається не тільки на економічному поприщі (тобто за допомогою економічної конкуренції), але події переносяться на владну вертикаль. Фактично відбувається боротьба представників „сім’ї” Єльцина і силовиків Путіна. Держава сама координує процес лобізму через представництво держ чиновників у наглядових Радах великих компаній енергетичній сфері (голова адміністрації Путіна О.Медведєв очолюю наглядову раду Газпрому). Хоча на думку аналітиків процес „хаотичного лобіювання” вже закінчено, сформований певний паритет у стосунках Фінансово-Промислових